В традиційному римському чині Піст розділяється на два етапи: перші чотири з половиною тижні це власне Піст, з наголосом на покаянні, а останні два тижні відомі як період Страсті, і вже більше звертають нашу увагу на муку Господа нашого. Тому, власне, замість п’ятої неділі Посту ми відзначаємо першу неділю Страсті.
Цей період має свої особливості як в богослужінні, так і в благочестивих практиках. Чисто богослужбові моменти помітні здебільшого священикам та тим, хто молиться Бревіарій: зникають більшість “Слава Отцю…” (в Бревіарії це особливо помітна зміна, оскільки ця модифікація проявляєтсья в респонсоріях більшості канонічних годин; на Месі ж це зачіпає лише молитву перед вівтарем та псалом на омиття рук), а на Месі ми вже не читаємо псалом 42, що говорить про радість. Увага ж звичайних католиків не омине те, що в церквах зникають всі зображення: їх або закривають, або прибирають, або завішують.
Цього року ми якось радикально підійшли до цих пісних практик, закриваючи не лише священні зображення, але й самі церкви. Що ж, цілком в дусі періоду, хоча мало лишається надії, що до Великодня ситуація зміниться.
Меса цієї неділі, як і багато інших текстів цього літургійного періоду, відсилає нас до молитви Ісуса, яка найбільше проявилася в Гефсиманії: Спаситель знає про те, що Його віддадуть на смерть, і молиться про визволення. Але, з іншого боку, це деколи й наші слова, в проханні про визволення від спокус, від демонів, які їх несуть, та й від злих людей теж.
Тексти Меси та їх переклад
Далі йде технічна частина: нотатки про переклад.
Попри те, що з молитов перед вівтарем псалом 42 зникає, його цитує інтроїт Меси цієї неділі:
Iúdica me, Deus, et discérne causam meam de gente non sancta: ab homine iníquo et dolóso éripe me: quia tu es Deus meus et fortitúdo mea.
Пс. Emítte lucem tuam et veritátem tuam: ipsa me de duxérunt et adduxérunt in montem sanctum tuum et in tabernácula tua.
Iúdica me, Deus, et discérne causam meam de gente non sancta: ab homine iníquo et dolóso éripe me: quia tu es Deus meus et fortitúdo mea.
Суди мене, Боже, і розсуди мою справу в народі не преподобнім, визволи мене від людини неправедної і обманливої. Бо Ти є Бог мій і моя сила.
Пс. Пошли Твоє світло і Твою правду. Вони мене виводять і ведуть до Твоєї святої гори і до Твого поселення.
Суди мене, Боже, і розсуди мою справу в народі не преподобнім, визволи мене від людини неправедної і обманливої. Бо Ти є Бог мій і моя сила.
Звернімо увагу, що тут вже не співається “Слава Отцю”.
Переклад я взяв з о. Турконяка, і трохи підкоригував, аби він краще відповідав латинському тексту інтроїту.
Градуал і тракт
Градуал тут незвично взято з двох різних псалмів:
Ps 142, 9.10
Eripe me, Dómine, de inimícis meis: doce me fácere voluntátem tuam.
Ps 17, 48-49
Liberátor meus, Dómine, de géntibus iracúndis: ab insurgéntibus in me exaltábis me: a viro iníquo erípies me.
Спаси мене, о Господи, від ворогів моїх, навчи мене творити волю Твою.
Спаситель Мій, Господи, від гнівливих народів; піднесеш мене над тими, що повстали проти мене, спасеш мене від неправедного чоловіка.
Я взяв переклади Хоменка і Турконяка та трохи змішав. Загалом стараюся так не робити, але інколи це виглядає найбільш оптимальним варіантом.
Тракт тут складає половину псалма 128.
Оферторій
Спів на принесення дарів взято з псалма 110 та різних частин найдовшого псалма 118.
Confitébor tibi, Dómine, in toto corde meo: retríbue servo tuo: vivam, et custódiam sermónes tuos: vivífica me secúndum verbum tuum, Dómine.
Прославлятиму Тебе, Господи, всім моїм серцем. Воздай Твому рабові. Шукатиму і зберігатиму твої слова. Господи, живи мене за Твоїм словом.
Переклад я взяв у Хоменка, змінивши перше слово, бо не знаю, наскільки доречно це його “визнаватимуся”. Мені це слово не дуже подобається, бо воно не передає двозначності латинського та слов’янського слів, яке означає “прославляти” (так подає Хоменко), але дуже схоже на “сповідатися”. Власне, “прославляти” мені теж не дуже подобається через відсутність цього другого розуміння, але нічого кращого в голову не приходить.
Спів на Причастя
Hoc corpus, quod pro vobis tradétur: hic calix novi Testaménti est in meo sánguine, dicit Dóminus: hoc fácite, quotiescúmque súmitis, in meam commemoratiónem.
“Це – Тіло, що за вас дається. Ця чаша Нового Завіту у Моїй Крові”, – говорить Господь: “робіть це кожний раз, коли будете їх споживати, на мій спомин”.
Тут досить стисло передано вміст віршів 24-25 з 11 глави 1 послання до Коринтян.
Слова молитви 
