Завантажити домініканський месалик в pdf

Дисклеймери: Чин Меси тут приведено на випадок Меси без диякона та піддиякона. Рубрики в домініканському месалі прописані окремо від Меси, тож тут вони приводяться за описом з мирянських месаликів. Переклад українською взято з офіційного перекладу римсього Месалу 1970 року, а там, де або римський чин 1970 року, або його переклад суттєво відрізняються від латинського тексту домініканської Меси, я вношу зміни або перекладаю сам. При цьому фрагменти псалмів подано за перекладом майстерні “Трипіснець”, а Євангеліє за перекладом Хоменка, теж з відповідними змінами, коли в них є потреба. Таким чином, поданий нижче український текст не є офіційним чи затвердженим церковною владою тощо, ні навіть остаточним. Дайте мені знати, якщо помітите описки чи погану граматику.

Дії та постави мирян регламентуються не чином Меси, а місцевим звичаєм, тож поміщені тут рекомендації цього роду (виділені жирним) можуть не співпадати з практикою конкретної парафії. Те ж частково справедливо відносно дзвіночків.
Загальні рекомендації: робити хресне знамення та схиляти голову на тих же словах, на яких це робить священик (Oremus, згадки про Трійцю в будь-якій формі, імена Ісуса, Марії, святого дня та Папи, а також окремі фрази гімну “Слава во вишніх” та Символу віри, як у рубриках нижче). Також миряни, як правило, відповідають разом з міністрантом, тож ці репліки теж буде виділено жирним.
Молитви, повністю подані курсивом, священик промовляє тихо, тож ви їх не почуєте (те ж стосується молитов перед вівтарем на співаних Месах), а час тиші варто заповнювати власною молитвою (втч текстами, які в цей час говорить священик) чи роздумати про Муку Господа нашого.
Знаком
відмічено рубрики, що стосуються особливостей Мес за померлих, урочистих Мес, деяких літургійних періодів, а також деякі опції, пов’язані з місцевими звичаями.

Перед Месою в неділі відбувається окроплення свяченою водою.

Чин Меси

Миряни стоять.
На читаних Месах мiнiстрант йде по пляшечки з вином та водою. Спочатку вiн подає священику вино, а потiм воду, говорячи:

M. Benedicite.

M. Благословiть.

Священик благословляє воду зi словами:

S. In nómine Patris, et Fílii, et Spíritus Sancti.

M. Amen.

S. В iм’я Отця i Сина, i Святого Духа.

M. Амінь.

На співаних Месах приготування дарiв цим же чином вiдбувається пiд час спiву градуалу.

Священик готує чашу та Месал, та, знiмаючи каптур, молиться тихим
голосом:

Actiones nostras, quaesumus Domine, aspirando praeveni et adjuvando prosequere; ut cuncta nostra operatio a te semper incipiat, et, per te coepta, finiatur. Per Christum Domin um nostrum. Amen.

Просимо Тебе, Господи, передувати
Своїм натхненням та супроводжувати
Своєю допомогою нашi дiла; щоб кожна
наша дія завжди вiд Тебе починалася
i закiнчувалася, через Тебе почавшись.
Через Христа, Господа нашого. Амiнь.

Зiйшовши вниз, священик робить глибокий поклон та вголос говорить:

. In nómine Patris, et Fílii, et Spíritus Sancti. Amen.

℣. В iм’я Отця i Сина, i Святого Духа. Амінь.

℣. Confitèmini Domino quòniam bonus.
℞. Quòniam in sæculum misericòrdia ejus.

℣. Прославляйте Господа, бо Він благий
℞. Бо повік милість Його. (Пс. 135, 1)

Миряни стають на коліна.
Після цього священик у глибокому поклоні та зі складеними руками сповідається:

℣. Confiteor Deo omnipotenti, et beatae Mariae semper virgine, et beato Dominico patri nostro, et omnibus sanctis, et vobis, fratres, quia peccavi nimis, cogitatione, opere et omissione, mea culpa; precor vos orare pro me.

℣. Cповiдаюся Богу Всемогутньому, i блаженнiй завжди Дiвi Марiї i блаженному Домiнiку, отцю нашому, i
всiм святим, i вам, браття, що дуже згрiшив я думкою, словом, вчинком i недбальством, моя провина: прошу вас молитися за мене.

Служителі відповідають:

℞. Misereatur tui omnipotens Deus et dimittat tibi omnia peccata tua: liberet te ab omni malo, salvet et confirmet te in omni opere bono, et perducat te ad vitam aeternam.

℞. Нехай змилосердиться над тобою Всемогутнiй Бог Всемогутнiй Бог i вiдпустить тобi грiхи твої: визволить тебе вiд усякого зла; спасе й утвердить тебе у всякому доброму дiлi, i допровадить тебе до життя вiчного.

℣. Amen

℣. Амiнь

і випростовується. Після цього, схилившись, сповідаються служителі (та вірні), не б’ючи себе в груди:

℞. Confiteor Deo omnipotenti, et beatae Mariae semper virgini, et beato Dominico patri nostro, et omnibus sanctis, et tibi pater, quia peccavi nimis, cogitatione, locutione, opere et omissione, mea culpa; precor te orare pro me.

℞. Cповiдаюся Богу Всемогутньому, i блаженнiй завжди Дiвi Марiї, i блаженному Домiнiку, отцю нашому, i
всiм святим, i тобi, отче, що дуже згрiшив я думкою, словом, вчинком i недбальством, моя провина: прошу тебе молитися за мене.

℣. Misereatur vestri omnipotens Deus, et dimittat vobis omnia peccata vestra: liberet vos ab omni malo, salvet, et confirmet vos in omni opere bono, et perducat vos ad vitam aeternam.

℞. Amen.

℣. Нехай змилосердиться над вами Всемогутнiй Бог i вiдпустить вам грiхи вашi: визволить вас вiд усякого зла; спасе й утвердить вас у всякому доброму дiлi, i допровадить вас до життя вiчного.

℞. Амiнь.

℣. Absolutionem et remissionem omnium peccatorum vestrorum tribuat vobis omnipotens et misericors Dominus.

℞. Amen.

℣. Pозрiшення й вiдпущення всiх грiхiв ваших нехай подасть вам всемогутнiй i милосердний Господь.

℞. Амiнь.

℣. Adjutorium nostrum in nomine Domini.
℞. Qui fecit caelum et terram.

℣. Поміч наша в iменi Господа
℞. Що створив небо й землю.

Підіймаючись до вівтаря, священик говорить тихим голосом:

Aufer a nobis, Dómine, iniquitátes nostras: ut ad Sancta sanctórum puris mereámur méntibus introíre. Per Christum Dóminum nostrum. Amen.

Вiддали вiд нас, Господи, нечестя нашi, щоб ми змогли увiйти в Святе святих з чистими думками. Через Христа, Господа нашого. Амiнь

Миряни встають, якщо стояли на колінах.

Після цього священик робить хресне знамення на вівтарі та цілує його, після чого, осіняючи себе хресним знаменням, читає інтроїт.

Інтроїт (антифон на вхід) – з власних текстів дня (☩)

Поперемінно зі служителями священик говорить:

℣. Kýrie, eléison.
℞. Kýrie, eléison.
℣. Kýrie, eléison.

℞. Christe, eléison.
℣. Christe, eléison.
℞. Christe, eléison.

℣. Kýrie, eléison.
℞. Kýrie, eléison.
℣. Kýrie, eléison.

℣. Господи, помилуй.
℞. Господи, помилуй.
℣. Господи, помилуй.

℞. Христе, помилуй.
℣. Христе, помилуй.
℞. Христе, помилуй.

℣. Господи, помилуй.
℞. Господи, помилуй.
℣. Господи, помилуй.

Після цього, розвівши та звівши руки й дещо схиливши голову, говорить, коли це предписано, Слава во вишніх, схиляючи голову на словах, виділених курсивом.
Миряни можуть сідати після того, як це зробив священик, та встають разом з ним.

Glória in excélsis Deo. Et in terra pax homínibus bonæ voluntátis. Laudámus te. Benedícimus te. Adorámus te. Glorificámus te. Grátias ágimus tibi propter magnam glóriam tuam. Dómine Deus, Rex cæléstis, Deus Pater omnípotens. Dómine Fili unigénite, Iesu Christe. Dómine Deus, Agnus Dei, Fílius Patris. Qui tollis peccáta mundi, miserére nobis. Qui tollis peccáta mundi, súscipe deprecatiónem nostram. Qui sedes ad déxteram Patris, miserére nobis. Quóniam tu solus Sanctus. Tu solus Dóminus. Tu solus Altíssimus, Iesu Christe. Cum Sancto Spíritu, in glória Dei Patris. Amen.

Слава во вишнiх Богу, i на землi мир людям доброї волi. Прославляємо Тебе, благословляємо Тебе, поклоняємось Тобi, величаємо Тебе. Подяку Тобi складаємо, бо велика слава Твоя. Господи Боже, Царю небесний, Боже Отче Всемогутнiй, Господи Сину єдинородний, Iсусе Христе, Господи Боже, Агнче Божий, Сину Отця. Що береш грiхи свiту, помилуй нас. Що береш грiхи свiту, прийми благання нашi. Що сидиш праворуч Отця, помилуй нас. Бо лише Ти є Святий, лише Ти Господь, лише Ти Всевишнiй, Iсусе Христе. Зi Святим Духом у славi Бога Отця. Амiнь.

Після цього, поцілувавши вівтар посередині та обернувшись до людей, говорить:

℣. Dóminus vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.
℣. Orémus

℣. Господь з вами.
℞. I з духом твоїм.
℣. Orémus

І читає одну чи декілька молитов, за чином дня. На першу та останню відповідають Amen. За цим йде одне чи декілька читань з градуалом, тракт чи алілуя, інколи з секвенцією.
Миряни сідають на початку читання.

Молитви, читання, градуал/алiлуя/тракт – з власних текстів дня

На читання (якщо рубрики не говорять інакше) вірні нічого не відповідають.

Перед читанням Євангелія священик тихо молиться:

Dóminus sit in corde meo et in lábiis meis: ut digne et competénter annúntiem Evangélium suum. Amen.

Господь нехай буде в серцi моїм та на устах моїх, щоб гiдно й належне возвiстив я Його Євангелiє. Амiнь.

В цей час Месал переноситься на ліву сторону.

Миряни встають після закінчення співу (в т.ч. Алілуї).
Потім, повернувшись до книги, говорить зі складеними руками:

℣. Dóminus vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.
℣. Inítium (sive Sequéntia) sancti Evangélii secúndum N

℣. Господь з вами.
℞. I з духом твоїм.
℣. Початок (або Продовження) Святого Євангелiя вiд N

Та великим пальцем креслить знак хреста на книзі, а також на чолі, вустах та грудях, а потім робить великий знак хреста. Те ж роблять вірні та відповідають:

Glória tibi, Dómine.

Слава Тобi, Господи.

Євангеліє – з власних текстів дня

По читанні з Євангелія відповідають:

Laus tibi, Christe.

Хвала Тобі, Христе.

Закінчивши уривок, священик осіняє себе та месал знаком Хреста та цілує Євангеліє, говорячи тихим голосом:

Per evangélica dicta deleántur nostra delícta.

Нехай словами Євангелiя очистяться нашi провини.

Згідно звичаю після цього священик може говорити проповідь. При цьому він знімає маніпул та, де прийнято, казулу перед проповіддю та вдягає їх знову після неї. Миряни під час проповіді сидять.
Після цього, ставши при середині вівтаря, розвівши, простягнувши та звівши руки, говорить, коли це предписано, Символ віри, а також схиляючи голову на словах, виділених курсивом, вклякаючи на підкреслених словах та осіняючи себе хресним знаменням в кінці.
Миряни можуть сідати після того, як це зробив священик, та встають разом з ним.

Credo in unum Deum, Patrem omnipoténtem, factórem cæli et terræ, visibílium ómnium et in visibílium. Et in unum Dóminum Iesum Christum, Fílium Dei unigénitum. Et ex Patre natum ante ómnia sǽcula. Deum de Deo, lumen de lúmine, Deum verum de Deo vero. Génitum, non factum, consubstantiálem Patri: per quem ómnia facta sunt. Qui propter nos hómines et propter nostram salútem descéndit de cælis. (Hic genuflectitur) Et incarnátus est de Spíritu Sancto ex María Vírgine: et homo factus est. Crucifíxus étiam pro nobis: sub Póntio Piláto passus, et sepúltus est. Et resurréxit tértia die, secúndum Scriptúras. Et ascéndit in cælum: sedet ad déxteram Patris. Et íterum ventúrus est cum glória iudicáre vivos et mórtuos: cuius regni non erit finis. Et in Spíritum Sanctum, Dóminum, et vivificántem: qui ex Patre Filióque procédit. Qui cum Patre et Fílio simul adorátur et conglorificátur: qui locútus est per Prophétas. Et unam sanctam cathólicam et apostólicam Ecclésiam. Confíteor unum baptísma in remissiónem peccatórum. Et exspécto resurrectiónem mortuórum. Et vitam ventúri sǽculi. Amen.

Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця родженого перед всіма віками. Бога від Бога, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він задля нас, людей, і нашого ради спасіння зійшов із небес (всі вклякають), і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований. І воскрес у третій день згідно з Писанням. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його Царству не буде кінця. І в Духа Святого, Господа Животворного, що від Отця і Сина ісходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків. І в єдину, святу, вселенську й апостольську Церкву. Ісповідую одне Хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.

Після цього, поцілувавши вівтар та обернувшись до людей, говорить:

℣. Dóminus vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.
℣. Orémus

℣. Господь з вами.
℞. I з духом твоїм.
℣. Orémus

Миряни сідають.

Оферторій – з власних текстів дня

Розвівши та звівши руки, священик тихим голосом говорить (Пс. 115, 3-4):

Quid retribuam Domino pro omnibus quae retribuit mihi?

Що воздам Господеві за все, що Він воздав мені?

Бере чашу та патену з гостією й каже

Calicem salutaris accipiam et nomen Domini invocabo.

Чашу спасіння прийму, і Ім’я Господнє призову,

Suscipe sancta Trinitas hanc oblationem, quam tibi offero in memoriam passionis Domini nostri Jesu Christi: et praesta, ut in conspectu tuo tibi placens ascendat, et meam et omnium fidelium salutem operetur aeternam.

Прийми, Свята Трiйце, це приношення, яке я складаю Тобi на спомин страждань Господа нашого Iсуса Христа та прошу, щоб, ставши угодним Тобi, воно зiйшло перед очі Твої, i послужило на вiчне спасiння менi й усiм вiрним .

Після цього на співаних Месах буває кадіння.

Потім священик омиває руки, говорячи (Пс. 25, 6-12):

Lavábo inter innocéntes manus meas: et circúmdabo altáre tuum. Dómine:
Ut áudiam vocem laudis, et enárrem univérsa mirabília tua.
Dómine, diléxi decórem domus tuæ, et locum habitatiónis glóriæ tuæ.

Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи,
Щоб почути мені голос хвали Твоєї і звістити всі чудеса Твої.
Господи, возлюбив я красу дому Твого і місце обителі слави Твоєї.

Схилившись у середини вівтаря, священик говорить:

In spiritu humilitatis, et in animo contrito, suscipiamur Domine a te: et sic fiat sacrificium nostrum, ut a te suscipiatur hodie, et placeat tibi Domine Deus.

Прийми нас, Господи, в дусі смирення та зі сокрушеною душею, і нехай наша жертва перед Тобою буде такою, щоб Ти прийняв її сьогодні, і вона була б Тобі до вподоби, Господи Боже.

Cвященик цiлує вiвтар, та повертається до вiрних, розводячи та зводячи руки, говорить перші слова голосно, а наступні тихо:

Oráte, fratres: ut meum ac vestrum pariter in conspectu Domini sit acceptum sacrificium.

Молiться, брати, щоб моя і в тій же мірі ваша жертва перед лицем Господнім стала угодною.

Повернувшись до вівтаря він продовжує (Пс. 101, 2):

Domine exaudi orationem meam: et clamor meus ad te veniat.

Почуй, Господи, молитву мою і крик мій до Тебе хай дійде.

Секрета (тихим голосом) – з власних текстів дня

Закінчення та наступний діалог священик промовляє гучним голосом, роблячи предписані жести та схиляючи голову на Gratias agamus:

℣. Per ómnia sǽcula sæculórum.
℞. Amen.
℣. Dóminus vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.
℣. Sursum corda.
℞. Habémus ad Dóminum.
℣. Grátias agamus Dómino Deo nostro.
℞. Dignum et iustum est.

℣. На всі вiки віків.
℞. Амінь.
℣. Господь з вами.
℞. I з духом твоїм.
℣. Угору серця.
℞. Пiдносимо їх до Господа.
℣. Подяку складаймо Господу Богу нашому.
℞. Достойне це i праведне.

Префація – з власних текстів дня
В будні – звичайна:

Vere dignum et justum est, æquum et salutáre, nos tibi semper, et ubíque grátias ágere: Dómine sancte, Pater omnípotens, ætérne Deus: per Christum Dóminum nostrum. Per quem majestátem tuam laudant Angeli, adórant Dominatiónes, tremunt Potestátes. Cæli, cælorúmque Virtútes, ac beáta Séraphim, sócia exsultatióne concélebrant. Cum quibus et nostas voces, ut admítti júbeas, deprecámur, súpplici confessióne dicéntes:

Воiстину, достойне це i праведне, слушне та спасенне, щоб ми завжди та всюди складали подяку Тобi, святий Отче, Всемогутнiй вiчний Боже, через Христа, Господа нашого. Через Нього Твою велич прославляють Ангели, їй поклоняються Господства i благоговiють перед нею Влади. Hебеса й небесні Сили і блаженні Серафими в спільній радості прославляють Тебе. Просимо, з їхнiми голосами сподоби прийняти й нашi, що зi смиренною похвалою взивають:

Миряни стають на коліна перед Sanctus чи по його закінченні.
Першу частину священик говорить зі схиленою головою, а на другій чинить знак хреста, а міністрант тричі б’є в дзвіночок:

Sanctus, Sanctus, Sanctus Dóminus Deus Sábaoth. Pleni sunt cæli et terra glória tua. Hosánna in excélsis.
Benedíctus  qui venit in nómine Dómini. Hosánna in excélsis.

Свят, Свят, Свят Господь Бог Саваот. Повнi небеса i земля слави Твоєї. Осанна во вишнiх.
Благословенний, Хто iде в iм’я Господнє. Осанна во вишнiх.

Скінчивши префацію, священик, зробивши предписані жести, тихим голосом каже:

Te igitur, clementíssime Pater, per Iesum Christum, Fílium tuum, Dóminum nostrum, súpplices rogámus ac pétimus, (osculatur altare et, iunctis manibus ante pectus, dicit:) uti accépta hábeas et benedícas, (signat ter super hostiam et calicem simul, dicens:) hæc dona, hæc múnera, hæc sancta sacrifícia illibáta, (extensis manibus prosequitur:) in primis, quæ tibi offérimus pro Ecclésia tua sancta cathólica: quam pacificáre, custodíre, adunáre et régere dignéris toto orbe terrárum: una cum fámulo tuo Papa nostro N. et Antístite nostro N. et ómnibus orthodóxis, atque cathólicæ et apostólicae fídei cultóribus.

Тебе, отже, Всеблагий Отче, смиренно благаємо і просимо, через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, (цілує вівтар та, склавши руки, мовить:) щоб Ти прийняв (тричі чинить хресне знамення над хлібом і чашею, промовляючи:) і благословив ці дари, ці приношення, цю святу непорочну жертву. (Розвівши руки, священик говорить:) Приносимо їх Тобі насамперед за Твою святу вселенську Церкву. Благоволи обдарувати її миром, охороняти, єднати і керувати нею по всій землі разом із Твоїм слугою нашим Папою H. і нашим єпископом Н., а також з усіма правовірними та сповідниками католицької й апостольської віри.

Спомин живих

Meménto, Dómine, famulórum famularúmque tuarum N. et N. (iungit manus, orat aliquantulum pro quibus orare intendit: deinde manibus extensis prosequitur:) et ómnium circumstántium, quorum tibi fides cógnita est et nota devótio, pro quibus tibi offérimus: vel qui tibi ófferunt hoc sacrifícium laudis, pro se suísque ómnibus: pro redemptióne animárum suárum, pro spe salútis et incolumitátis suæ: tibíque reddunt vota sua ætérno Deo, vivo et vero.

Пам’ятай, Господи, про Твоїх слуг і слугинь H. i H. (зводить руки та трохи молиться за кого має намір; після цього з розведеними руками продовжує:) і про всіх тут присутніх, віра котрих Тобі відома та відданість знана, за яких ми приносимо Тобі цю жертву прославлення, або котрі самі її приносять, за себе і всіх своїх близьких, заради відкуплення своїх душ, заради надії на спасіння та свій порятунок і возносять свої молитви до Тебе, Бога вічного, живого й істинного.

Наступні дві молитви мають особливу форму на деякі свята, що відмічено в текстах дня:

Communicántes, et memóriam venerántes, in primis gloriósæ semper Vírginis Maríæ, Genetrícis Dei et Dómini nostri Iesu Christi: sed et beati Ioseph, eiusdem Virginis Sponsi, et beatórum Apostolórum ac Mártyrum tuórum, Petri et Pauli, Andréæ, Iacóbi, Ioánnis, Thomæ, Iacóbi, Philíppi, Bartholomǽi, Matthǽi, Simónis et Thaddǽi: Lini, Cleti, Cleméntis, Xysti, Cornélii, Cypriáni, Lauréntii, Chrysógoni, Ioánnis et Pauli, Cosmæ et Damiáni: et ómnium Sanctórum tuórum; quorum méritis precibúsque concédas, ut in ómnibus protectiónis tuæ muniámur auxílio (Iungit manus). Per eúndem Christum Dóminum nostrum. Amen.

Перебуваючи з ними в сопричасті, ми з пошаною споминаємо передусім преславну завжди Діву Марію, Матір Бога і нашого Господа Ісуса Христа, а також святого Йосифа, Обручника Пресвятої Діви, і Твоїх святих Апостолів та Мучеників: Петра і Павла, Андрія Якова, Йоана, Тому, Якова, Филипа, Вартоломея, Матея, Симона і Тадея, Ліна, Клета, Климента, Сикста, Корнелія, Кипріана, Лаврентія, Хризогона, Йоана і Павла, Косьму і Дам’яна і всіх Твоїх Святих. Задля їхніх заслуг і молитов вчини, щоб ми в усьому зазнавали допомоги Твого покровительства (Зводить руки). Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Hanc igitur oblatiónem servitútis nostræ, sed et cunctae famíliæ tuæ, quǽsumus, Dómine, ut placátus accípias: diésque nostros in tua pace dispónas, atque ab ætérna damnatióne nos éripi, et in electórum tuórum iúbeas grege numerári (Iungit manus). Per Christum Dóminum nostrum. Amen.

Quam oblatiónem tu, Deus, in ómnibus, quǽsumus (signat ter super oblata), benedíctam, adscríptam, ratam, rationábilem, acceptabilémque fácere dignéris (signat semel super hostiam): ut nobis Corpus (et semel super calicem), et Sanguis fiat dilectíssimi Fílii tui (iungit manus), Dómini nostri Iesu Christi.

Отож, просимо Тебе, Господи: прийми милостиво цю жертву служіння нашого і всієї Твоєї родини; дні ж наші облаштуй в Твоїм мирі, порятуй нас від вічної загибелі та зволь залічити до спільноти Твоїх вибраних (Зводить руки). Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Просимо Тебе, Боже: вчини ці принесені дари в усьому благословенними, предписаними, затвердженими, досконалими та угодними Тобі, щоб вони стали для нас Тілом і Кров’ю Твого возлюбленого Сина, Господа нашого Ісуса Христа.

Qui prídie quam paterétur (accipit hostiam), accépit panem in sanctas ac venerábiles manus suas (elevat oculos ad cælum), et elevátis óculis in cælum ad te Deum Patrem suum omnipoténtem (caput inclinat), tibi grátias agens (signat super hostiam), benedíxit, fregit, dedítque discípulis suis, dicens:
Accípite, et manducáte ex hoc omnes.

Котрий напередодні своїх страждань (бере хліб) взяв хліб у свої святі й достойні руки (підводить очі), підвів очі до неба, до Тебе, свого Всемогутнього Бога Отця (схиляє голову) і, склавши Тобі подяку, благословив, розламав і дав своїм учням, кажучи:
Берiть i їжте з цього всi
,

Тримаючи гостію обома руками, вказівним та великим пальцями, тихим голосом виразно й уважно вимовляє слова освячення:

HOC EST ENIM CORPUS MEUM

ЦЕ БО Є ТIЛО МОЄ

Промовивши ці слова, одразу вшановує освячену Гостію колінопреклонінням, потім підіймається, показує її народу, кладе на корпорал та знову вшановує, преклонивши коліно. З цього часу й до омиття пальців він не роз’єднує великі й вказівні пальці, крім як для того, щоб взяти Гостію.
Миряни в цей час схиляють голову при колінопреклоніннях священика та адорують Гостію під час її піднесення. При кожному з колінопреклонінь та при піднесенні Гостії звучить дзвоник.
Відкривши чашу, священик говорить:

Símili modo postquam cenátum est (ambabus manibus accipit calicem), accípiens et hunc præclárum cálicem in sanctas ac venerábiles manus suas item (caput inclinat): tibi grátias agens (sinistra tenens calicem, dextera signat super eum), benedixit, dedítque discípulis suis, dicens:
Accípite, et bíbite ex eo omnes.

Так само після вечері (бере чашу обома руками): взяв цю преславну чашу в свої святі й достойні руки (схиляє голову), знову склавши Тобі подяку (лівицею тримає чашею, а правицею чинить над нею знак хреста), благословив і подав своїм учням, кажучи:
Берiть i пийте з неї всi

Промовляє слова освячення над чашею уважно й плавно, тримаючи її трохи припіднятою:

HIC EST ENIM CALIX SANGUINIS MEI, NOVI ET AETERNI TESTAMENTI:
MYSTERIUM FIDEI:
QUI PRO VOBIS ET PRO MULTIS EFFUNDETUR IN REMISSIONEM PECCATORUM.

ЦЕ БО Є ЧАША КРОВI МОЄЇ, НОВОГО I ВIЧНОГО ЗАВIТУ:
ТАЙНА ВIРИ:
КОТРА ЗА ВАС I ЗА БАГАТЬОХ БУДЕ ПРОЛИТА НА ВIДПУЩЕННЯ ГРIХIВ

Ставить Чашу на корпорал, промовляючи тихим голосом:

Hæc quotiescúmque fecéritis, in mei memóriam faciétis.

Кожного разу, як робитимете це, на Мiй спомин робитимете.

Вшановує Чашу поклонінням, встає, показує людям, ставить, накриває та знову вшановує, схиливши коліно.
Миряни в цей час схиляють голову при колінопреклоніннях священика та адорують Чашу Крові Господньої під час її піднесення. При кожному з колінопреклонінь та при піднесенні Чашу звучить дзвоник.
Потім, простерши руки у вигляді хреста, священик говорить:

Unde et mémores, Dómine, nos servi tui, sed et plebs tua sancta, eiúsdem Christi Fílii tui, Dómini nostri, tam beátæ passiónis, nec non et ab ínferis resurrectiónis, sed et in cælos gloriósæ ascensiónis: offérimus præcláræ maiestáti tuæ de tuis donis ac datis (iungit manus, et signat ter super hostiam et calicem simul, dicens) hóstiampuram, hóstiam sanctam, hóstiam immaculátam (signat semel super hostiam, dicens) Panem sanctum vitæ ætérnæ (et semel super calicem, dicens) et Cálicem salútis perpétuæ.

Тому, Господи, ми, Твої слуги і Твій святий народ, споминаючи як блаженні страсті Христа, Сина Твого, Господа нашого, так і Його воскресіння з відхлані та на небеса преславне вознесіння, приносимо Твоїй найдостойнішій величі з отриманих від Тебе дарів (зводить руки та тричі робить знак хреста над Гостією й Чашею водночас) Жертву чисту, Жертву святу, Жертву непорочну: (осіняє хрестом Гостію) святий Хліб вічного життя (осіняє хрестом Чашу) та Чашу віковічного спасіння.

Supra quæ propítio ac seréno vultu respícere dignéris: et accépta habére, sicúti accépta habére dignátus es múnera púeri tui iusti Abel, et sacrifícium Patriárchæ nostri Abrahæ: et quod tibi óbtulit summus sacérdos tuus Melchísedech, sanctum sacrifícium, immaculátam hóstiam.

Зверни на Неї Свій милостивий і ясний погляд та прийми Її, як Ти прийняв приношення Свого слуги, праведного Авеля, жертву нашого патріарха Авраама і те святе приношення, ту непорочну жертву, яку приніс Тобі Твій верховний священик Мелхіседек.

Схрестивши руки на грудях та глибоко схилившись, говорить:

Súpplices te rogámus, omnípotens Deus: iube hæc perférri per manus sancti Angeli tui in sublíme altáre tuum, in conspéctu divínæ maiestátis tuæ: ut, quotquot osculatur altare, ex hac altáris participatióne sacrosánctum Fílii tui (iungit manus, et signat semel super hostiam, et semel super calicem) Corpus et Sánguinem sumpsérimus (seipsum signat, dicens), omni benedictióne cælésti et grátia repleámur (Iungit manus). Per eúndem Christum Dóminum nostrum. Amen.

Смиренно благаємо Тебе, Всемогутній Боже: нехай ця жертва руками Твого святого Ангела буде занесена на вишній Твій престол, перед обличчя Твоєї Божої величі, щоб ми, приймаючи з цього вівтаря Пресвяті (зводить руки та осіняє хрестом по черзі Гостію та Чашу) Тіло й Кров Твого Сина, (робить знак хреста на собі) сповнилися всяким небесним благословенням і благодаттю (складає руки). Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Спомин померлих

Meménto étiam, Dómine, famulórum famularúmque tuárum N. et N., qui nos præcessérunt cum signo fídei, et dórmiunt in somno pacis.

Пам’ятай також, Господи, про своїх слуг і слугинь H. i H., котрі перед нами відійшли зі знаком віри і покояться у сні миру.

Зводить руки, молиться недовгий час за померлих, за яких має намір, та, розвівши руки, продовжує:

Ipsis, Dómine, et ómnibus in Christo quiescéntibus, locum refrigérii, lucis et pacis, ut indúlgeas, deprecámur (Iungit manus, et caput inclinat, dicens) Per eúndem Christum Dóminum nostrum. Amen.

Благаємо Тебе: приведи їх та всіх, хто почиває у Христі, до місця прохолоди, світла та миру (складає руки). Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Правицею б’є себе в груди й дещо піднесеним голосом говорить:

Nobis quoque peccatóribus (extensis manibus ut prius, secrete prosequitur) fámulis tuis, de multitúdine miseratiónum tuárum sperántibus, partem áliquam et societátem donáre dignéris, cum tuis sanctis Apóstolis et Martýribus: cum Ioánne, Stéphano, Matthía, Bárnaba, Ignátio, Alexándro, Marcellíno, Petro, Felicitáte, Perpétua, Agatha, Lúcia, Agnéte, Cæcília, Anastásia, et ómnibus Sanctis tuis: intra quorum nos consórtium, non æstimátor mériti, sed véniæ, quǽsumus, largítor admítte (Iungit manus). Per Christum Dóminum nostrum.

Per quem hæc ómnia, Dómine, semper bona creas (signat ter super hostiam et calicem simul, dicens), sanctíficas, vivíficas, benedícis et præstas nobis.

Також і нам, грішним (розпростерши руки, продовжує тихо) слугам Твоїм,
котрі уповають на Твоє велике милосердя, благоволи дарувати участь у спільноті з Твоїми святими Апостолами та Мучениками: Йоаном Хрестителем, Стефаном, Матієм, Варнавою, Ігнатієм, Олександром, Марцеліном, Петром, Феліцитою, Перпетуєю, Агатою, Люцією, Агнесою, Цецилією, Анастасією і всіма Твоїми Святими; допусти нас до їхнього сонму: просимо Тебе не як Того, хто оцінює заслуги, але як Того, хто щедро дарує милість
(складає руки). Через Христа, Господа нашого,

Через Котрого, Ти, Господи, всі ці блага завжди твориш (тричі осіняє хрестом Гостію й Чашу разом), освячуєш, животвориш, благословляєш і даєш нам.

Відкриває Чашу, преклоняє коліно, встає, бере Гостію вказівним та великим пальцем правиці та, тримаючи Чашу в лівиці, тричі робить над нею знак хреста Гостією від вінця до вінця, тихо говорячи:

Per ipsum, et cum ipso, et in ipso (cum ipsa hostia signat bis inter se et calicem, dicens) est tibi Deo Patri omnipoténti, in unitáte Spíritus Sancti (elevans parum calicem cum hostia, dicit) omnis honor, et glória.

Через Нього, i з Ним, i в Ньому (двічі чинить знак хреста Гостією між собою та Чашею, говорячи), Тобi, Боже Отче Всемогутнiй, в єдностi Святого Духа (припідіймає Чашу з Гостією, говорячи) всяка честь i слава.

При піднятті Чаші й Гостії звучить дзвоник.
Поклавши Гостію й накривши Чашу, священик преклоняє коліно, встає та голосно вимовляє:

Per ómnia sǽcula saeculórum.
℞. Amen.

На всі віки віків.
℞. Амінь.

Священик зводить руки.
Миряни встають.

Orémus: Præcéptis salutáribus móniti, et divína institutióne formáti, audémus dícere:

Молiмося: Спасенними заповiдями навченi i божественною настановою натхненi, осмiлюємося взивати:

Cвященик розводить руки.
Мирянам не потрібно імітувати його жест. Текст молитви зазвичай читає лише священик, миряни відповідають йому останньою фразою:

Pater noster, qui es in cælis: Sanctificétur nomen tuum: Advéniat regnum tuum: Fiat volúntas tua, sicut in cælo, et in terra. Panem nostrum cotidiánum da nobis hódie. Et dimítte nobis débita nostra, sicut et nos dimíttimus debitóribus nostris. Et ne nos indúcas in tentatiónem.
℞. Sed líbera nos a malo.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться iм’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небi, так i на землi. Хлiб наш насущний дай нам сьогоднi i прости нам провини нашi, як i ми прощаємо винуватцям нашим. I не введи нас у спокусу,
℞. Aле визволи нас вiд лукавого.

Священик тихо говорить:

Amen.

Амінь.

Потім правицею бере патену між вказівним та середнім пальцями та, тримаючи її вертикально на вівтарі, тихо говорить:

Líbera nos, quǽsumus Dómine, ab ómnibus malis, prætéritis, præséntibus et futúris: et intercedénte beáta et gloriósa semper Vírgine Dei Genetríce María, cum beátis Apóstolis tuis Petro et Paulo, atque Andréa, et ómnibus Sanctis (signat se cum patena a fronte ad pectus), da propítius pacem in diébus nostris (patenam osculatur): ut, ope misericórdiæ tuæ adiúti, et a peccáto simus semper líberi et ab omni perturbatióne secúri. Per eúndem Dóminum nostrum Iesum Christum, Fílium tuum. Qui tecum vivit et regnat in unitáte Spíritus Sancti Deus.

Визволи нас, просимо, Господи, вiд усякого зла: минулого, теперiшнього та майбутнього, i за заступництвом блаженної та славної Приснодiви Богородицi Марiї, святих апостолiв Твоїх Петра i Павла, а також Андрiя, i всiх святих (патеною осіняє себе хрестом), обдаруй милостиво нашi днi миром (цілує патену), щоб з допомогою Твого милосердя ми завжди були вiльнi вiд грiха та безпечнi вiд усякого сум’яття. Через того ж Господа нашого Iсуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе й царює в єдностi Святого Духа Бог.

Розламавши Гостію, священик гучним голосом промовляє:

Per ómnia sǽcula sæculórum.
℞. Amen.

На всi вiки вiкiв.
℞. Амiнь.

Частинкою Гостії тричі робить знак хреста над Чашею, промовляючи:

Pax Dómini sit semper vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.

Мир Господній нехай завжди буде з вами.
℞. I з духом твоїм.

Agnus Dei, qui tollis peccáta mundi: miserére nobis.
Agnus Dei, qui tollis peccáta mundi: miserére nobis.
Agnus Dei, qui tollis peccáta mundi: dona nobis pacem.

Агнче Божий, що береш грiхи свiту, помилуй нас.
Агнче Божий, що береш грiхи свiту, помилуй нас.
Агнче Божий, що береш грiхи свiту, даруй нам мир.

І опускає частинку Гостії в Чашу, тихо говорячи:

Haec sacrosancta commixtio corporis et sanguinis Domini nostri Jesu Christi fiat mihi, et omnibus sumentibus, salus mentis et corporis; et ad vitam aeternam promerendam atque capessendam praeparatio salutaris. Per eundem Christum Dominum nostrum. Amen.

Це найсвятiше з’єднання i освячення Тiла i Кровi Господа нашого Iсуса Христа нехай буде менi та всiм, якi приймають Їх, на здоров’я душi й тiла та на спасенне приготування до заслуговування та отримання вiчного життя. Через Христа Господа нашого. Амiнь.

Цілує вінця Чаші та, схилившись, читає молитву перед Причастям:

Dómine Iesu Christe, Fili Dei vivi, qui ex voluntáte Patris, cooperánte Spíritu Sancto, per mortem tuam mundum vivificásti: líbera me per hoc sacrosánctum Corpus et Sánguinem tuum ab ómnibus iniquitátibus meis et univérsis malis: et fac me tuis semper inhærére mandátis, et a te numquam separári permíttas: Qui cum eódem Deo Patre et Spíritu Sancto vivis et regnas Deus in sǽcula sæculórum. Amen.

Господи Iсусе Христе, Сину Бога живого, Ти з волi Отця за спiвучастю Святого Духа Своєю Смертю оживив світ: визволи мене цим Пресвятим Тiлом i Кров’ю Твоєю вiд усього мого беззаконня й вiд усякого зла. Вчини також, щоб я завжди виконував Твої заповiдi та не дозволь менi нiколи вiдлучитися вiд Тебе. Котрий з тим же Богом Отцем i Святим Духом живеш i царюєш, Бог на всi вiки вiкiв. Амiнь.

Причащаючись, говорить:

Corpus et Sanguis Dómini nostri Iesu Christi custodiant me in vitam ætérnam. Amen.

Тiло й Кров Господа нашого Iсуса Христа нехай бережуть мене на вiчне життя. Амінь.

Після причастя священика, якщо є причасники-миряни, причащає їх.

Там, де є такий звичай, перед причастям мирян читається сповідь:

Confiteor Deo omnipotenti, et beatae Mariae semper virgini, et beato Dominico patri nostro, et omnibus sanctis, et tibi pater, quia peccavi nimis, cogitatione, locutione, opere et omissione, mea culpa; precor te orare pro me.

Cповiдаюся Богу Всемогутньому, i блаженнiй завжди Дiвi Марiї, i блаженному Домiнiку, отцю нашому, i всiм святим, i тобi, отче, що дуже згрiшив я думкою, словом, вчинком i недбальством, моя провина: прошу тебе молитися за мене.

℣. Misereatur vestri omnipotens Deus, et dimittat vobis omnia peccata vestra: liberet vos ab omni malo, salvet, et confirmet vos in omni opere bono, et perducat vos ad vitam aeternam.

℞. Amen.

℣. Absolutionem et remissionem omnium peccatorum vestrorum tribuat vobis omnipotens et misericors Dominus.

℞. Amen.

℣. Нехай змилосердиться над вами Всемогутнiй Бог i вiдпустить вам грiхи вашi: визволить вас вiд усякого зла; спасе й утвердить вас у всякому доброму дiлi, i допровадить вас до життя вiчного.

℞. Амiнь.

℣. Pозрiшення й вiдпущення всiх грiхiв ваших нехай подасть вам всемогутнiй i милосердний Господь. Амiнь.

℞. Амiнь.

Священик преклоняє коліно, встає, бере одну маленьку Гостію, обертається до народу, тримаючи Її над циборієм чи патеною, й говорить:

Ecce Agnus Dei: ecce qui tollit peccáta mundi.

Ось Агнець Божий, ось Той, Хто бере грiхи свiту.

Всі відповідають йому тричі, при цьому кожного разу б’ючи себе в груди:

Dómine, non sum dignus, ut intres sub tectum meum: sed tantum dic verbo, et sanábitur ánima mea.

Господи, я не достойний, щоб Ти прийшов до мене, але скажи лише слово, i одужає душа моя.

Миряни, готові до Причастя, підходять та стають на коліна вздовж вівтарної перегородки чи, якщо її немає, на приготовані клянчики. Священик чи диякон підходить до кожного та, благословляючи його Гостією, говорить:

Corpus Dómini nostri Jesu Сhristi сustódiat ánimam tuam in vitam ætérnam. Amen.

Тiло Господа нашого Iсуса Христа нахай збереже тебе на життя вiчне. Амiнь.

Причасник на це нічого не відповідає. Священик подає Гостію йому в вуста. Причастившись, кожен повертається на своє місце та лишається навколішки, поки не скінчиться причастя та не буде зачинено дарохранительницю. В цей час може співатися антифон на причастя.

Після причастя мирян священик повертається до вівтаря, ховає Гостії, які лишилися, в дарохранительницю та під час омиття пальців тихо говорить:

Quod ore súmpsimus, Dómine, pura mente capiámus: ut de corpore et sanguine Domini nostri Jesu Christi fiat nobis remedium sempiternum.

Те, що ми спожили вустами, Господи, нехай сприймемо чистим розумом, щоб Тiло й Кров Господа нашого Iсуса Христа були нам вiчними лiками. Амiнь.

В цей час служителі переносять месал.
Звівши руки, священик читає текст співу на Причастя.

Спів на Причастя – з власних текстів дня

Після цього він йде до центру вівтаря, цілує його й обертається до народу, говорячи наступне.
Миряни встають.

℣. Dóminus vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.
℣. Orémus

℣. Господь з вами.
℞. I з духом твоїм.
℣. Молімося

Молитва після Причастя – з власних текстів дня

℞. Amen.
℣. Dóminus vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.
℣. Ite, Missa est.
℞. Deo grátias.

℞. Амінь.
℣. Господь з вами.
℞. I з духом твоїм.
℣. Iдiть, жертва звершена.
℞. Богу подяка.

Від Пасхальної Вігілії до наступної субботи до останніх двох реплік додається подвійне allelúja.
Якщо після Меси звершується інше літургійне богослужіння чи процесія, замість Ite, Missa est говориться Benedicámus Dómino (Благословім Господа).
На Месах за померлих дві останні репліки заміняються на:

℣. Requiescant in pace.
℞. Amen.

℣. Нехай спочивають у мирі.
℞. Амінь.

Тоді целебрант схиляється над вівтарем зі зведеними на ньому руками й тихо говорить:

Pláceat tibi, sancta Trínitas, obséquium servitútis meæ: et præsta; ut sacrifícium, quod óculis tuæ maiestátis indígnus óbtuli, tibi sit acceptábile, mihíque et ómnibus, pro quibus illud óbtuli, sit, te miseránte, propitiábile. Per Christum Dóminum nostrum. Amen.

Нехай буде приємна Тобi, Свята Трiйце, покiрнiсть мого служiння, i прошу, щоб жертва, яку я, негiдний, принiс перед очi Твоєї Величностi, була для Тебе прийнятна, а менi та всiм, за кого я її приносив, заради Твоєї милостi вона була на примирення з Тобою. Через Христа, Господа нашого. Амiнь.

Після цього він цілує вівтар та, піднісши очі, розвівши, простягнувши та звівши руки, та схиливши голову перед хрестом, дає благословення.
Миряни приймають його навколішки та одразу встають.

Benedícat vos omnípotens Deus,
(et versus ad populum, benedicens, prosequitur)
Pater, et Fílius, et Spíritus Sanctus.
℞. Amen.

Нехай благословить вас Бог Всемогутнiй (і, обернувшись до людей, благословляє), Отець, i Син, i Святий Дух.
℞. Амiнь.

На понтифікальних Месах целебрант благословляє тричі.
Коли замість Ite, Missa est говориться Benedicámus Dómino чи Requiescant in pace, благословення не дається, а одразу після Pláceat та поцілунку вівтаря целебрант читає Євангеліє від св. Йоана, коли воно читається.

Після цього священик зі сторони Євангелія (ліворуч від центру вівтаря) говорить зі зведеними руками:

℣. Dóminus vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.

℣. Господь з вами.
℞. I з духом твоїм.

І, роблячи знак хреста на книзі чи вівтарі, чолі, вустах і грудях, а потім і на собі загалом, говорить:

Initium sancti Evangélii secúndum Ioánnem (Vel si aliud Evangelium legendum sit: Sequéntia sancti Evangélii etc.)
℞. Glória tibi, Dómine.

Початок Євангелiя вiд Йоана (чи, коли читається інше Євангеліє, відповідний заголовок).
℞. Слава Тобі, Господи.

Зі зведеними руками продовжує (Йн. 1, 1-14 з домініканською пунктуацією):

In princípio erat Verbum, et Verbum erat apud Deum, et Deus erat Verbum. Hoc erat in princípio apud Deum. Omnia per ipsum facta sunt: et sine ipso factum est nihil. Quod factum est, in ipso vita erat, et vita erat lux hóminum: et lux in ténebris lucet, et ténebræ eam non comprehendérunt. Fuit homo missus a Deo, cui nomen erat Ioánnes. Hic venit in testimónium, ut testimónium perhibéret de lúmine, ut omnes créderent per illum. Non erat ille lux, sed ut testimónium perhibéret de lúmine. Erat lux vera, quæ illúminat omnem hóminem veniéntem in hunc mundum. In mundo erat, et mundus per ipsum factus est, et mundus eum non cognóvit. In própria venit, et sui eum non recepérunt. Quotquot autem recepérunt eum, dedit eis potestátem fílios Dei fíeri, his, qui credunt in nómine eius: qui non ex sanguínibus, neque ex voluntáte carnis, neque ex voluntáte viri, sed ex Deo nati sunt. (Genuflectit dicens:) Et Verbum caro factum est, (et surgens prosequitur:) et habitávit in nobis: et vídimus glóriam eius, glóriam quasi Unigéniti a Patre, plenum grátiæ et veritatis.
℞. Deo gratias.

Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. З Богом було воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, не постало без нього. У тому, що постало, було життя, і життя було – світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява. Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому – Йоан. Прийшов він свідком – свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували. Не був він світло – був лише, щоб свідчити світло. Справжнє то було світло – те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. Було у світі, і світ ним виник -і світ не впізнав його. Прийшло до своїх, – а свої його не прийняли. Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Божими стати, які а ім’я його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише – від Бога народилися. (На наступних словах преклоняємо коліно:) І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.
℞. Богу подяка.