1. Sanctitatis nova signa
Prodierunt laude digna
Mira valde et benigna,
In Francisco credita.

2. Regulatis novi gregis
Jura dantur novae legis,
Renovantur jussa regis
Per Franciscum tradita.

3. Novus ordo, nova vita,
Mundo surgit inaudita,
Restauravit lex sancita
Statum evangelicum.

4. Legi Christi pari formae
Reformatur jus conforme,
Tenet ritus datae normae
Culmen apostolicum.

5. Corda rudis, vestis dura,
Cingit, tegit sine cura,
Panis datur in mensura,
Calceus abjicitur.

6. Paupertatem tantum quaerit,
Da terrenis nihil gerit,
Hic Franciscus cuncta terit,
Loculus despicitur.

7. Quaerit loca lacrymarum,
Promit voces cor amarum,
Gemit maestus tempus carum
Perditum in saeculo.

8. Montis antro sequestratus
Plorat, orat humi stratus
Tandem mente serenatus
Latitat ergastulo.

9. Ibi vacat rupe tectus,
Ad divina sursum vectus,
Spernit ima judex rectus,
Eligit caelestia.

10. Carnem frenat sub censura, 
Transformatam in figura:
Cibum capit de Scriptura,
Abigit terrestria.

11. Tunc ab alto vir hierarcha
Venit, ecce Rex monarcha,
Pavet iste patriarcha,
Visione territus.

12. Defert ille signa Christi,
Cicatrices confert isti,
Dum miratur corde tristi
Passionem tacitus.

13. Sacrum corpus consignatur,
Manu, pede vulneratur;
Dextrum latus perforatur,
Cruentatur sanguine.

14. Verba miscens, arcanorum
Multa clarent futurorum,
Videt sanctus vim dictorum
Mystico spiramine.

15. Patent statim miri clavi
Foris nigri, intus flavi:
Pungit dolor, poena gravi
Cruciant aculei.

16. Cessat artis armatura
In membrorum apertura:
Non impressit hos natura,
Non tortura mallei.

17. Signis crucis,  quae portasti,
Per quae mundum triumphasti,
Carnem, hostem superasti
Inclyta victoria.

18. Nos, Francisce, tueamur,
In adversis protegamur,
Ut mercede perfruamur
In caelesti gloria.

19. Pater pie, Pater sancte,
Plebs devota, te juvante,
Turba fratrum comitante,
Mereatur praemia.

20. Fac consortes supernorum,
Quos informas vita morum:
Consequatur grex Minorum
Sempiterna gaudia. 
Amen.  Alleluia.

1. Постали ознаки нової святості,
гідної похвали,
вельми чудової й доброї,
довіреної Францискові.

2. Через (францисканський) устав, новій кошарі
дається закон Нового Завіту:
оновлюється царський припис,
переданий через Франциска.

3. Новий чин, новий спосіб життя,
досі нечуваний, з’являється світові,
відновлюється святість закону
євангельського стану (=богопосвячених).

4. Щоб стати подібним та узгодженим з Христовим законом,
реформується правило (монашого життя),
і чин витримує дані (Христом) устави
апостольської висоти.

5. Грубу мотузку й незручний одяг
він приймає, без нарікань витримує
те, що хліб дається в обмеженій кількості,
а від взуття відмовляється.

6. Він настільки шукає бідності,
що не переймається нічим земним:
Франциск все відкидає,
зневажаючи скарбниці.

7. Шукає ж місце, де б пролити сльози,
голосінням викриває гіркоту серця
в жалобі за часом, який він втратив
у ділах мирських та тілесних.

8. Сховавшись у гірській печері, він
плаче й молиться, простертий на землі,
поки не заспокоюється душею,
лишаючись в укритті.

9. Там, спочиваючи під камінним покровом,
возносячись в висоти, до божественного,
справедливий суддя відкидає низьке
та обирає небесне.

10. Він тримає тіло під контролем,
повністю змінившись,
приймає Писання як їжу
та відганяє земне.

11. Тоді з небес сходить Начальний Муж,
Єдиновладний Цар,
і наш патріарх (=засновник) жахається,
наляканий видінням.

12. Він носить знаки Христа,
приймаючи ці шрами,
коли в тиші роздумує над Страстю
з сумом в серці.

13. Уподібнюючись до Святого Тіла, він приймає печаті,
зранений на руках і ногах,
з пробитим правим боком
та скривавлений.

14. Святий прояснює безліч загадок майбутнього,
розворушуючи сенс слів,
сказаних силою містичного натхнення.

15. Раптово з’являються чудесні цвяхи,
ззовні чорні, зсередини золоті:
пронизуючий біль, страшна кара,
коли їх вістря ніби розпинають (святого).

16. Це не вміле знаряддя
пробиває члени:
не природній спосіб наніс ці (рани),
не катування молотом.

17. Заради знаків Розп’яття, які ти носив,
завдяки яким ти тріумфував над світом
та здолав плоть та ворога
вражаючою перемогою,

18, доглядай за нами, Франциску,
захисти від супротивників,
щоб ми вповні насолодилися заслуженим
в небесній славі.

19. Добрий отче, святий отче,
відданий люд з твоєю допомогою
в супроводі натовпу братів
нехай заслужить нагороду.

20. Зроби співучасниками небесних благ
тих, чиї звичаї життя ти заклав:
нехай компанія Менших (братів) успадкує
вічну радість.
Амінь. Алілуя.

1. Laetabundus
exsultet fidelis chorus.
Alleluia.

2. Regem regum
intactae profudit thorus:
res miranda.

3. Angelus consilii
natus est de virgine:
sol de stella.

4. Sol occasum nesciens,
stella semper rutilans,
semper clara.

5. Sicut sidus radium,
profert Virgo Filium,
pari forma.

6. Neque sidus radio,
neque mater filio,
fit corrupta.

7. Cedrus alta Libani
conformatur hyssopo,
valle nostra;

8. Verbum ens Altissimi
corporari passum est,
carne sumpta.

9. Isaias cecinit,
Synagoga meminit,
numquam tamen desinit
esse caeca.

10. Si non suis vatibus,
credat vel gentilibus;
Sibyllinis versibus
haec praedicta.

11. Infelix, propera,
crede vel vetera:
cur damnaberis,
gens misera?

12. Quem docet littera,
natum considera:
ipsum genuit puerpera.
Alleluia.

1. Розвеселись,
Зрадій вже, о хоре вірних,
Алілуя.

2. Царя царів
Нетлінне лоно явило:
Диво сталось.

3. Ангела поради нам
Діва породила, мов
Зірка – сонце.

4. Сонце незгасаюче,
Зірка завжди сяюча,
Завжди ясна.

5. Мати Сина родила –
Зірка промінь явила
У подобі.

6. І як зірка променем,
Мати Сином рожденним
Не ганьбиться.

7. Кедр міцний іссопом став,
Що гіркий, низький зростав
В сліз долині.

8. Слово від Всевишнього
Плоть смертельну прийняло,
Ставши тілом.

9. Ісаія ликує,
Синагога згадує,
Але все ж не визнає
І не бачить.

10. Ти не віриш пророкам:
То повір язичникам;
І Сибілиним віршам
Це звіщавшим.

11. Спіши, знедолений,
Повір старовині.
Доки будеш згублений,
Рід невірний?

12. Прийди і подивись:
В Писанні він явивсь,
Тепер же народивсь
Як дитина. Алілуя.

1. Dies iræ, dies illa
Solvet sæclum in favílla:
Teste David cum Sibýlla.

2. Quantus tremor est futúrus,
Quando iudex est ventúrus,
Cuncta stricte discussúrus!

3. Tuba mirum spargens sonum
Per sepúlcra regiónum,
Coget omnes ante thronum.

4. Mors stupébit et natúra,
Cum resúrget creatúra,
Iudicánti responsúra.

5. Liber scriptus proferétur,
In quo totum continétur,
Unde mundus iudicétur.

6. Iudex ergo cum sedébit,
Quidquid latet, apparébit:
Nil multum remanébit.

7. Quid sum miser tunc dictúrus?
Quem patrónum rogatúrus,
Cum vix iustus sit secúrus?

8. Rex treméndæ maiestátis,
Qui salvándos salvas gratis,
Salva me, fons pietátis.

9. Recordáre, Iesu pie,
Quod sum causa tuæ viæ:
Ne me perdas illa die.

10. Quærens me, sedísti lassus:
Redemísti Crucem passus:
Tantus labor non sit cassus.

11. Iuste iudex ultiónis,
Donum fac remissiónis
Ante diem ratiónis.

12. Ingemísco, tamquam reus:
Culpa rubet vultus meus:
Supplicánti parce, Deus.

13. Qui Maríam absolvísti,
Et latrónem exaudísti,
Mihi quoque spem dedísti.

14. Preces meæ non sunt dignæ:
Sed tu bonus fac benígne,
Ne perénni cremer igne.

15. Inter oves locum præsta,
Et ab hœdis me sequéstra,
Státuens in parte dextra.

16. Confutátis maledíctis,
Flammis ácribus addíctis:
Voca me cum benedíctis.

17. Oro supplex et acclínis,
Cor contrítum quasi cinis:
Gere curam mei finis.

18. Lacrimósa dies illa,
Qua resúrget ex favílla
Iudicándus homo reus.
Huic ergo parce, Deus:
19. Pie Iesu Dómine,
Dona eis réquiem.

Amen.

Гніву день уже надходить
Що кінець землі сотворить:
Так Давид й віщунка мовлять.

Як тремтітиме творіння,
Що його діла помильні
Судить Судія первинний!

Як труба чудесно грає,
Двері гробів відкриває,
До престолу всіх збирає!

Смерті час прийшов мовчати:
Час землі від сну вставати
Щоб Судді відповідати.

Книгу писану являють,
Всі земні діла читають,
Світ за нею осуждають.

На престол Суддя сідає,
Всяку тайну відкриває:
За діла всім воздаває.

Як, нещасний, оправдаюсь?
Якщо й праведні благають,
То до кого ж я звертаюсь?

Царю величі страшної,
Що спасаєш в добрій волі,
Порятуй мене, о добрий!

О Ісусе милосердний,
Лиш тобою я спасенний,
Пригадай це в день буремний.

Ти шукав мене, розбитий,
На Хресті дав кров пролити:
Жертви плід не дай згубити!

Ти, що кари накладаєш,
Ти провини відпускаєш:
Відпусти ж мої, благаю!

День наблизився розплати,
Час із соромом ридати,
Всі гріхи ісповідати.

Ти пробачив Магдалині,
Ти з убивці зняв всі вини:
Дай мені надію нині.

Молитви мої негідні;
Лише Ти, благий, є в силі,
Від вогню мене помилуй.

До отари причисливши,
Не рахуй мене з козлищем,
По правиці посадивши.

Поразивши осужденних,
На страждання приреченних,
Клич мене серед блаженних.

Тож, склонившись, я благаю,
серце в попіл сокрушаю:
Смерть свою тобі вручаю.

Плачу день уже надходить,
Коли з праху плоть ісходить,
І для суду воскресає.
Боже, змилуйся, благаю.
Господи, Ісус благий,
Дай їм Твій блаженний мир.

Амінь.

In caelesti hierarchia,
nova sonet harmonia,
ducta cantico:
Cui concordet in hac via,
nostri chori melodia,
congaudens Dominico.

Серед небесних чинів звучить нова мелодія для нової пісні.
Нехай в цьому світі буде з нею в тон мелодія нашого хору, який співрадіє з Домініком.

Ex Aegypto vastitatis,
virum suae voluntatis
vocat Auctor saeculi,
In fiscella paupertatis,
flumen transit vanitatis,
pro salute populi.

З єгипетського запустіння чоловіка по серцю Своєму кличе Творець віків (пор. Діяння 13,22).
В корзинці (пор. Вихід 2) бідності він перетинає потік марнот заради спасіння людей.

In figura catuli,
praedicator saeculi
matri praemonstratur;
Portans ore faculam,
ad amoris regulam
populos hortatur.

Проповідник для світу показаний в видінні матері в образі цуценяти: несучи в зубах факел, він збирає людей до уставу (устав – монаше правило, як “устав св. Бенедикта”) любові.

Hic est novus legislator,
hic Elias aemulator,
et detestans crimina.
Vulpes dissipat Samsonis,
et in tuba Gedeonis,
hostis fugat agmina.

Ось новий законодавець, він подібний до Іллі та ненавидить злочини (пор. 3 Цар 8).
Він розсилає лис, як Самсон (пор. Суд 15), і трубою Гедеона змушує ворогів тікати (пор. Суд 7).

A defunctis revocatum,
matri vivum reddit natum,
m adhuc corpore:
Signo crucis imber cedit;
turba fratrum panem edit,
missum Dei munere.

Ще під час земного життя він воскрешає з мертвих дитину та віддає матері. Від його знаку хреста зупиняється дощ, і натовп братів їсть хліб, посланий як дар Божий.

Felix, per quem gaudia
tota jam ecclesia
sumens exaltatur.
Orbem replet semine,
in caelorum agmine
tandem collocatur.

Щасливий він, бо через його возвеличення радіє вся Церква. Він наповнює світ сіменами і нарешті долучається до небесної процесії.

Jacet granum occultatum,
sidus latet obumbratum:
sed Plasmator omnium,
Ossa Joseph pullulare,
sidus jubet radiare,
in salutem gentium.

Зерно лежить сокрите, зоря сховалася за хмарами, але Творець уього благоволить,
щоб кості Йосифа проросли (?) і зірка засяяла на спасіння народів.

O quam probat carnis florem, 
omnem superans odorem,
tumuli fragrantia!
Aegri currunt, et curantur,
caeci, claudi reparantur,
virtutum frequentia.

Його тіло подібне до квіту: аромат з його могили пахне приємніше від всіх запахів.
Хворі приходять й зцілюються, сліпі та кульгаві одужують, часто відбуваються чудеса.

Laudes ergo Dominico
personemus mirifico,
voce plena:
Clama petens suffragia,
ejus sequens vestigia
plebs egena.

Отож заспіваємо повним голосом чудову пісню прославляючи Домініка. Хто має якусь потребу, взивай з проханнями, слідуючи його стопам.

Sed tu pater pie, bone,
pastor gregis, et patrone,
prece semper sedula,
Apud curiam summi Regis,
derelicti vices gregis
commenda per saeculi.
Amen.  Alleluia.

Ти ж, отче благий та добрий, пастирю стад та наш захиснику, благай постійно й старанно: непрестанно занось серед свити найвищого Царя проблеми заблукалих овець.
Амінь. Аллілуя.