Вівтар символізує Ісуса Христа. Мощі святих, які в ньому знаходяться, нагадують, що святі є членами Ісуса Христа. Бо, прийнявши нашу людську природу, Господь наше не лише зазнав Страстей, тріумфально воскрес і, вознісшись, увійшов у Свою славу. Крім того, Він заснував на землі Свою Церкву. І Він же є Главою цього Містичного Тіла, а всі Святі є Його членами. Отже, з цієї точки зору, Тіло Христове є цілісним лише тоді, коли Господа супроводжують Його святі, і саме тому святі, які перебувають з Ним у Його славі, мають бути з’єднані з Ним у вівтарі, який Його представляє.

Закінчивши молитву, нахилившись і склавши руки на вівтар, священик готується до кадіння. Під час Найсвятішої Жертви відбудуться два кадіння [Очевидно, мова про два рази, коли священик кадить вівтар: на початку Меси та на принесення дарів — прим пер], обидва з великою урочистістю задля поваги до нашого Господа, представленого вівтарем, як ми щойно говорили. Тим не менш, перший раз священик кадить, не супроводжуючи цю дію молитвою; він обмежується тим, що заносить пахощі над кожною частиною вівтаря. З книги Левіт ми бачимо, що кадило використовувалося для поклоніння Господу ще з давніх давен. Благословення, яке ладан отримує від священика під час Меси, надає цьому витвору природи надприродного характеру.

Свята Церква використовує цю церемонію й на самому Небі, де святий Йоан споглядав це в своєму Апокаліпсисі: він бачить Ангела, що стоїть із золотим кадилом біля вівтаря, на якому розташовується Агнець, а навколо якого стоять двадцять чотири старці: “І ангел прийшов і став при жертовнику, маючи золоту кадильницю” (Одкр. 8, 3). Він показує нам, як цей Ангел представляє Богові молитви святих, зображені кадилом. Таким чином, свята Церква, вірна наречена Христова, прагне наслідувати звичаї Неба, і, скориставшись тим, що улюблений учень Христа припідняв завісу небесних таємниць, вона позичає для землі те, що робиться на славу її Нареченого во вишніх.

У цей момент Меси окаджуються лише вівтар і священик; кадіння пресвітерію [Так називають частину церкви, де знаходиться вівтар та його служителі під час Меси або богослужінь Бревіарію — прим пер] відбувається лише на другому кадінні. За звичаєм Святої Церкви, на вівтарі розміщають зображення святих та мощі, які священик також кадить [Дійсно, на свята в церквах, де служать за класичним чином, прийнято ставити на вівтар ще й мощі та додаткові зображення святих, особливо якщо це свято на їх честь — прим пер].

Попередня частина
Зміст
Наступна частина

---

Текст для перекладу взято звідси.

Автор: дом Проспер Геранже, французький літургіст, відновник монашого життя у Франції.