Завантажити римський месалик в pdf

Текст Меси подається згідно з Римським Месалом зразка 1962 року, рубрики подаються дещо видозмінено для зручності мирян.

Переклад українською взято з офіційного перекладу Месалу 1970 року, а там, де або чин 1970 року, або його переклад суттєво відрізняються від латинського тексту Меси, я вношу зміни або перекладаю сам. При цьому псалом 42 та деякі інші фрагменти псалмів подано за перекладом майстерні “Трипіснець”, а Євангеліє за перекладом Хоменка.

Таким чином, поданий нижче український текст не є офіційним чи затвердженим церковною владою тощо, ні навіть остаточним. Дайте мені знати, якщо помітите описки чи погану граматику.

Дії та постави мирян регламентуються не чином Меси, а місцевим звичаєм, тож поміщені тут рекомендації цього роду (виділені жирним) можуть не співпадати з практикою конкретної парафії. Те ж частково справедливо відносно дзвіночків.
Загальні рекомендації: робити хресне знамення та схиляти голову на тих же словах, на яких це робить священик (Oremus, згадки про Трійцю в будь-якій формі, імена Ісуса, Марії, святого дня та Папи, а також окремі фрази гімну “Слава во вишніх” та Символу віри, як у рубриках нижче). Також миряни, як правило, відповідають разом з міністрантом, тож ці репліки теж буде виділено жирним.
Молитви, повністю подані курсивом, священик промовляє тихо, тож ви їх не почуєте (те ж стосується молитов перед вівтарем на співаних Месах), а час тиші варто заповнювати власною молитвою (втч текстами, які в цей час говорить священик) чи роздумати про Муку Господа нашого.
Знаком
відмічено рубрики, що стосуються особливостей Мес за померлих, урочистих Мес, деяких літургійних періодів, а також деякі опції, пов’язані з місцевими звичаями.

Чин Меси

Миряни стоять.
Священик, убраний у літургійні шати, підійшовши до вівтаря та віддавши йому належну шану, осіняє себе знаком хреста від лоба до грудей та, якщо якась конкретна рубрика не предписує іншого, гучним голосом промовляє:

In nómine Patris, et Fílii, et Spíritus Sancti. Amen.

В iм’я Отця i Сина, i Святого Духа. Амінь.

Миряни стають на коліна, якщо не співається інтроїт.
Після цього, склавши руки перед грудьми, священик (S) починає антифон, на що служителі або міністрант, а де прийнято, й вірні (M) дають відповідь.

S. Introíbo ad altáre Dei.
M. Ad Deum, qui lætíficat iuventútem meam.

S. Ввiйду до жертовника Божого.
M. До Бога, що звеселяє юність мою.

Після цього (якщо це не Меса за померлих і не Меса в період Муки Господньої) поперемінно зі служителями промовляє наступне (Пс. 42, 1-5):

S. Iúdica me, Deus, et discérne causam meam de gente non sancta: ab hómine iníquo, et dolóso érue me.

M. Quia tu es, Deus, fortitúdo mea: quare me repulísti, et quare tristis incédo, dum afflígit me inimícus?

S. Emítte lucem tuam, et veritátem tuam: ipsa me deduxérunt, et adduxérunt in montem sanctum tuum, et in tabernácula tua.

M. Et introíbo ad altáre Dei: ad Deum qui lætíficat iuventútem meam.

S. Confitébor tibi in cíthara, Deus, Deus meus: quare tristis es, ánima mea, et quare contúrbas me?

M. Spera in Deo, quóniam adhuc confitébor illi: salutáre vultus mei, et Deus meus.

S. Glória Patri, et Fílio, et Spirítui Sancto.

M. Sicut erat in princípio, et nunc, et semper: et in sǽcula sæculórum. Amen.

S. Суди мене, Боже, і розсуди справу мою – од народу нечестивого, од чоловіка неправедного й облудного ізбав мене.

M. Бо Ти, Боже, – твердиня моя, чому Ти відкинув мене? І чому, нарікаючи, ходжу, коли утискає ворог?

S. Пошли світло Твоє і вірність Твою – вони мене наставлять і приведуть мене на гору святу Твою і в обителі Твої.

M. І ввійду до жертовника Божого, до Бога, що звеселяє юність мою;

S. Прославлю Тебе на гуслях, Боже, Боже мій. Чому скорботна єси, душе
моя? І чому тривожиш мене?

M. Уповай на Бога, бо я прославлю Його: «Спасіння лиця мого і Бог мій!»

S. Слава Отцю, i Сину, i Святому Духу

M. Як було на початку, i нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.

Священик повторює антифон, служителі відповідають.

S. Introíbo ad altáre Dei.
M. Ad Deum, qui lætíficat iuventútem meam.

S. Ввiйду до жертовника Божого.
M. До Бога, що звеселяє юність мою.

На Месах за померлих та на Месах від 1 неділі Муки Господньої до Страсного Четверга включно псалом, Слава Отцю та повторення антифону пропускаються, натомість після першого Introíbo читається одразу наступне.

Осінює себе хресним знаменням, кажучи (тут і далі слова священика позначаються знаком , а відповіді служителів, міністрантів чи мирян – знаком ) :

℣. Adiutórium nostrum in nómine Dómini.
℞. Qui fecit cælum et terram.

℣. Поміч наша в iменi Господа
℞. Що створив небо й землю

Після цього священик у глибокому поклоні та зі складеними руками сповідається:

Confíteor Deo omnipoténti, beátæ Maríæ semper Vírgini, beáto Michaéli Archángelo, beáto Ioánni Baptístæ, sanctis Apóstolis Petro et Paulo, ómnibus Sanctis, et vobis, fratres: quia peccávi nimis cogitatióne, verbo et opere: (percutit sibi pectus ter, dicens:) mea culpa, mea culpa, mea máxima culpa. Ideo precor beátam Maríam semper Vírginem, beátum Michaélem Archángelum, beátum Ioánnem Baptístam, sanctos Apóstolos Petrum et Paulum, omnes Sanctos, et vos, fratres, oráre pro me ad Dóminum Deum nostrum.

Cповiдаюся Богу Всемогутньому, блаженнiй завжди Дiвi Марiї, блаженному Михаїлу Архангелу, блаженному Йоану Хрестителю, святим апостолам Петру й Павлу, всiм святим i вам, браття, що дуже згрiшив я думкою, словом i вчинком: (тричі б’ючи себе в груди:) моя провина, моя провина, моя дуже велика провина. Тому благаю блаженну завжди Дiву Марiю, блаженного Михаїла Архангела, блаженного Йоана Хрестителя, святих апостолiв Петра i Павла, всiх святих i вас, браття, молитися за мене до Господа Бога нашого.

Служителі відповідають:

Misereátur tui omnípotens Deus, et, dimíssis peccátis tuis, perdúcat te ad vitam ætérnam.

Нехай змилосердиться над тобою Всемогутнiй Бог i, вiдпустивши тобi грiхи твої, допровадить тебе до життя вiчного.

Священик каже:

Amen

Амiнь

і випростовується. Після цього сповідаються служителі:

Confíteor Deo omnipoténti, beátæ Maríæ semper Vírgini, beáto Michaéli Archángelo, beáto Ioánni Baptístæ, sanctis Apóstolis Petro et Paulo, ómnibus Sanctis, et tibi, pater: quia peccávi nimis cogitatióne, verbo et opere: (percutit sibi pectus ter, dicens:) mea culpa, mea culpa, mea máxima culpa. Ideo precor beátam Maríam semper Vírginem, beátum Michaélem Archángelum, beátum Ioánnem Baptístam, sanctos Apóstolos Petrum et Paulum, omnes Sanctos, et te, pater, orare pro me ad Dóminum, Deum nostrum.

Cповiдаюся Богу Всемогутньому, блаженнiй завжди Дiвi Марiї, блаженному Михаїлу Архангелу, блаженному Йоану Хрестителю, святим апостолам Петру й Павлу, всiм святим i тобi, отче, що дуже згрiшив я думкою, словом i вчинком: (б’ючи себе в груди:) моя провина, моя провина, моя дуже велика провина.Тому благаю блаженну завжди Дiву Марiю, блаженного Михаїла Архангела, блаженного Йоана Хрестителя, святих апостолiв Петра i Павла, всiх святих i тебе, отче, молитися за мене до Господа Бога нашого.

Священик зі складеними руками читає відпущення:

Misereátur vestri omnípotens Deus, et, dimíssis peccátis vestris, perdúcat vos ad vitam ætérnam.

℞. Amen.

Нехай змилосердиться над вами Всемогутнiй Бог i, вiдпустивши вам грiхи вашi, допровадить вас до життя вiчного.

℞. Амiнь.

Осіняючи себе хресним знаменням, священик говорить:

Indulgéntiam, absolutiónem et remissiónem peccatórum nostrórum tríbuat nobis omnípotens et miséricors Dóminus.

℞. Amen.

Прощення, розрiшення й вiдпущення грiхiв наших нехай подасть нам всемогутнiй i милосердний Господь.

℞. Амiнь.

І, схилившись, продовжує (Пс. 84, 7-8 та 101, 2):

℣. Deus, tu convérsus vivificábis nos.
℞. Et plebs tua lætábitur in te.
℣. Osténde nobis, Dómine, misericórdiam tuam.
℞. Et salutáre tuum da nobis.
℣. Dómine, exáudi oratiónem meam.
℞. Et clamor meus ad te véniat.
℣. Dóminus vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.

℣. Боже, Ти, привернувшись, оживиш нас.
℞. І народ Твiй возвеселиться Тобою.
℣. Яви нам, Господи, милість Твою.
℞. І спасіння Твоє дай нам.
℣. Почуй, Господи, молитву мою.
℞. І крик мій до Тебе хай дійде.
℣. Господь з вами.
℞. I з духом твоїм.

Простяшнувши та знову звівши разом руки, говорить:

Orémus

Молiмося

та, підіймаючись до вівтаря, говорить тихим голосом:

Aufer a nobis, quǽsumus, Dómine, iniquitátes nostras: ut ad Sancta sanctórum puris mereámur méntibus introíre. Per Christum Dóminum nostrum. Amen.

Вiддали вiд нас, просимо, Господи, нечестя нашi, щоб ми змогли увiйти в Святе святих з чистими думками. Через Христа, Господа нашого. Амiнь

Миряни встають, якщо стояли на колінах.
Після цього, з’єднавши руки на вівтарі, схиляється й говорить:

Orámus te, Dómine, per mérita Sanctórum tuórum, (osculatur altare in medio) quorum relíquiæ hic sunt, et ómnium Sanctórum: ut indulgére dignéris ómnia peccáta mea. Amen.

Молимо Тебе, Господи, щоб заради заслуг святих Твоїх (цілує вівтар посередині), чиї релiквiї знаходяться тут, i всiх святих, Tи вiдпустив всi мої грiхи. Амiнь.

На урочистих Месах, які служаться не за померлих, целебрант благословляє ладан, тихо говорячи:

Ab illo bene dicáris, in cuius honore cremáberis. Amen.

Будь благо словений Тим, на Чию честь горiтимеш. Амiнь.

І окаджує вівтар, нічого не говорячи. Після цього диякон або церемоніарій окаджує самого лише священика.

Після цього священик, осіняючи себе хресним знаменням, читає інтроїт.

Інтроїт (антифон на вхід) – з власних текстів дня (☩)

Поперемінно зі служителями священик говорить:

℣. Kýrie, eléison.
℞. Kýrie, eléison.
℣. Kýrie, eléison.

℞. Christe, eléison.
℣. Christe, eléison.
℞. Christe, eléison.

℣. Kýrie, eléison.
℞. Kýrie, eléison.
℣. Kýrie, eléison.

℣. Господи, помилуй.
℞. Господи, помилуй.
℣. Господи, помилуй.

℞. Христе, помилуй.
℣. Христе, помилуй.
℞. Христе, помилуй.

℣. Господи, помилуй.
℞. Господи, помилуй.
℣. Господи, помилуй.

Після цього, розвівши та звівши руки й дещо схиливши голову, говорить, коли це предписано, Слава во вишніх, схиляючи голову на словах, виділених курсивом, та осіняючи себе хресним знаменням в кінці.
Миряни можуть сідати після того, як це зробив священик, та встають разом з ним.

Glória in excélsis Deo. Et in terra pax homínibus bonæ voluntátis. Laudámus te. Benedícimus te. Adorámus te. Glorificámus te. Grátias ágimus tibi propter magnam glóriam tuam. Dómine Deus, Rex cæléstis, Deus Pater omnípotens. Dómine Fili unigénite, Iesu Christe. Dómine Deus, Agnus Dei, Fílius Patris. Qui tollis peccáta mundi, miserére nobis. Qui tollis peccáta mundi, súscipe deprecatiónem nostram. Qui sedes ad déxteram Patris, miserére nobis. Quóniam tu solus Sanctus. Tu solus Dóminus. Tu solus Altíssimus, Iesu Christe. Cum Sancto Spíritu,  in glória Dei Patris. Amen.

Слава во вишнiх Богу, i на землi мир людям доброї волi. Прославляємо Тебе, благословляємо Тебе, поклоняємось Тобi, величаємо Тебе. Подяку Тобi складаємо, бо велика слава Твоя. Господи Боже, Царю небесний, Боже Отче Всемогутнiй, Господи Сину єдинородний, Iсусе Христе, Господи Боже, Агнче Божий, Сину Отця. Що береш грiхи свiту, помилуй нас. Що береш грiхи свiту, прийми благання нашi. Що сидиш праворуч Отця, помилуй нас. Бо лише Ти є Святий, лише Ти Господь, лише Ти Всевишнiй, Iсусе Христе. Зi Святим Духом у славi Бога Отця. Амiнь.

Після цього, поцілувавши вівтар посередині та обернувшись до людей, говорить:

℣. Dóminus vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.
℣. Orémus

℣. Господь з вами.
℞. I з духом твоїм.
℣. Orémus

І читає одну чи декілька молитов, за чином дня. На першу та останню відповідають Amen. За цим йде одне чи декілька читань з градуалом, тракт чи алілуя, інколи з секвенцією.
Миряни сідають на початку читання.

Молитви, читання, градуал/алiлуя/тракт – з власних текстів дня

На читання (якщо рубрики не говорять інакше) відповідають:

Deo gratias.

Богу подяка.

Диякон чи, якщо це не урочиста Меса, священик, тихо молиться перед читанням Євангелія:

Munda cor meum, ac lábia mea, omnípotens Deus, qui lábia Isaíæ prophétæ cálculo mundásti igníto: ita me tua grata miseratióne dignáre mundáre, ut sanctum Evangélium tuum digne váleam nuntiáre. Per Christum Dóminum nostrum. Amen.

Очисти серце моє й уста мої, Всемогутнiй Боже, Котрий уста пророка Iсаї очистив вугiллям палаючим: так само й мене сподоби очистити Твоєю благодатною милiстю, щоб я змiг гiдно звiстити Твоє святе Євангелiє. Через Христа, Господа нашого. Амiнь.

На урочистій Месі диякон, взявши з вівтаря книгу, просить благословення священика та отримує його:

M. Iube, domne, benedícere.

S. Dóminus sit in corde tuo et in lábiis tuis: ut digne et competénter annúnties Evangélium suum: In nómine Patris, et Fílii, et Spíritus Sancti. Amen.

M. Пане, вділи благословення.

S. Господь нехай буде в серцi твоїм та на устах твоїх, щоб гiдно й належне возвiстив ти Його Євангелiє. В Ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амiнь.

Якщо немає диякона, священик молиться про благословення для себе:

Iube, Dómine, benedícere. Dóminus sit in corde meo et in lábiis meis: ut digne et competénter annúntiem Evangélium suum. Amen.

Господи, вділи благословення. Господь нехай буде в серцi моїм та на устах моїх, щоб гiдно й належне возвiстив я Його Євангелiє. Амiнь.

На Месах за померлих немає цього благословення.

Миряни встають після закінчення співу (в т.ч. Алілуї).
Потім, повернувшись до книги, говорить зі складеними руками:

℣. Dóminus vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.
℣. Inítium (sive Sequéntia) sancti Evangélii secúndum N

℣. Господь з вами.
℞. I з духом твоїм.
℣. Початок (або Продовження) Святого Євангелiя вiд N

Та великим пальцем креслить знак хреста на книзі, а також на чолі, вустах та грудях. Йому відповідають:

Glória tibi, Dómine.

Слава Тобi, Господи.

Євангеліє – з власних текстів дня

По читанні з Євангелія відповідають:

Laus tibi, Christe.

Хвала Тобі, Христе.

Священик цілує Євангеліє, говорячи тихим голосом:

Per evangélica dicta deleántur nostra delícta.

Нехай словами Євангелiя очистяться нашi провини.

Згідно звичаю після цього можна говорити проповідь. При цьому священик знімає маніпул та, де прийнято, казулу перед проповіддю та вдягає їх знову після неї. Миряни під час проповіді сидять.
Після цього, ставши при середині вівтаря, розвівши, простягнувши та звівши руки, говорить, коли це предписано, Символ віри, а також схиляючи голову на словах, виділених курсивом, вклякаючи на підкреслених словах та осіняючи себе хресним знаменням в кінці.
Миряни можуть сідати після того, як це зробив священик, та встають разом з ним.

Credo in unum Deum, Patrem omnipoténtem, factórem cæli et terræ, visibílium ómnium et in visibílium. Et in unum Dóminum Iesum Christum, Fílium Dei unigénitum. Et ex Patre natum ante ómnia sǽcula. Deum de Deo, lumen de lúmine, Deum verum de Deo vero. Génitum, non factum, consubstantiálem Patri: per quem ómnia facta sunt. Qui propter nos hómines et propter nostram salútem descéndit de cælis. (Hic genuflectitur) Et incarnátus est de Spíritu Sancto ex María Vírgine: et homo factus est. Crucifíxus étiam pro nobis: sub Póntio Piláto passus, et sepúltus est. Et resurréxit tértia die, secúndum Scriptúras. Et ascéndit in cælum: sedet ad déxteram Patris. Et íterum ventúrus est cum glória iudicáre vivos et mórtuos: cuius regni non erit finis. Et in Spíritum Sanctum, Dóminum, et vivificántem: qui ex Patre Filióque procédit. Qui cum Patre et Fílio simul adorátur et conglorificátur: qui locútus est per Prophétas. Et unam sanctam cathólicam et apostólicam Ecclésiam. Confíteor unum baptísma in remissiónem peccatórum. Et exspécto resurrectiónem mortuórum. Et vitam ventúri sǽculi. Amen.

Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця родженого перед всіма віками. Бога від Бога, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він задля нас, людей, і нашого ради спасіння зійшов із небес (всі вклякають), і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований. І воскрес у третій день згідно з Писанням. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його Царству не буде кінця. І в Духа Святого, Господа Животворного, що від Отця і Сина ісходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків. І в єдину, святу, вселенську й апостольську Церкву. Ісповідую одне Хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.

Після цього, поцілувавши вівтар та обернувшись до людей, говорить:

℣. Dóminus vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.
℣. Orémus

℣. Господь з вами.
℞. I з духом твоїм.
℣. Orémus

Миряни сідають.

Оферторій – з власних текстів дня

Приносячи патену з гостією, священик тихим голосом говорить:

Súscipe, sancte Pater, omnípotens ætérne Deus, hanc immaculátam hóstiam, quam ego indígnus fámulus tuus óffero tibi Deo meo vivo et vero, pro innumerabílibus peccátis, et offensiónibus, et neglegéntiis meis, et pro ómnibus circumstántibus, sed et pro ómnibus fidélibus christiánis vivis atque defúnctis: ut mihi et illis profíciat ad salútem in vitam ætérnam. Amen.

Прийми, Святий Отче, Всемогутнiй Вiчний Боже, цю непорочну жертву, яку я, негiдний слуга Твiй, приношу Тобi, Боговi моєму, Живому й Iстинному, за незлiченнi грiхи, зневаження та недбальства мої, та за всiх тут присутнiх, а також за всiх вiрних християн, живих i померлих; щоб вона послужила менi та їм на спасiння у вiчному життi. Амiнь.

Після цього, роблячи знак хреста тою ж патеною, поміщає гостію на корпорал. Диякон вливає до чаші вино, а субдиякон – воду, або, на Месах без цих служителів, це робить священик, при цьому благословляючи воду знаком хреста зі словами:

Deus, qui humánæ substántiæ dignitátem mirabíliter condidísti, et mirabílius reformásti: da nobis, per huius aquæ et vini mystérium, eius divinitátis esse consórtes, qui humanitátis nostræ fíeri dignátus est párticeps, Iesus Christus, Fílius tuus, Dóminus noster: Qui tecum vivit et regnat in unitáte Spíritus Sancti Deus: per ómnia sǽcula sæculórum. Amen.

Боже, Ти чудесним чином створив гiднiсть людського єства та ще чудеснiше вiдновив її; дай нам через тайну цих води та вина стати спiвучасниками Божественностi Того, Хто благоволив стати причасним до нашого людськостi, Iсуса Христа, Сина Твого, Господа нашого, Котрий з Тобою живе i царює в Єдностi Святого Духа, Бог на вiки вiчнi. Амiнь

На Месах за померлих молитва мовиться, але вода не благословляється.

Приносячи чашу, говорить:

Offérimus tibi, Dómine, cálicem salutáris, tuam deprecántes cleméntiam: ut in conspéctu divínæ maiestátis tuæ, pro nostra et totíus mundi salúte, cum odóre suavitátis ascéndat. Amen.

Приносимо Тобi, Господи, чашу спасiння, благаючи Твоє милосердя, щоб вона з ароматом солодощів вознеслася перед погляд Твоєї Божественної Величi, заради спасiння нашого й усього свiту. Амiнь.

Священик робить чашею знак хреста, ставить її на корпорал та накриває паллом. Після цього, звівши руки на вівтарі та трохи схилившись, говорить:

In spíritu humilitátis et in ánimo contríto suscipiámur a te, Dómine: et sic fiat sacrifícium nostrum in conspéctu tuo hódie, ut pláceat tibi, Dómine Deus.

Прийми нас, Господи, в дусі смирення та зі сокрушеною душею, і нехай наша жертва перед Тобою сьогодні буде такою, яка була б Тобі до вподоби, Господи Боже.

Священик, випроставшись, простягає та зводить руки, а очі підносить до неба й одразу опускає, кажучи:

Veni, sanctificátor omnípotens ætérne Deus: et bénedic hoc sacrifícium, tuo sancto nómini præparátum.

Прийди, Освятителю, Всемогутнiй Вiчний Боже, та благослови цю жертву, приготовану [на славу] Твого святого Iменi.

На урочистих Месах він благословляє кадило:

Per intercessiónem beáti Michaélis Archángeli, stantis a dextris altáris incénsi, et ómnium electórum suórum, incénsum istud dignétur Dóminus benedícere, et in odórem suavitátis accípere. Per Christum Dóminum nostrum. Amen.

За заступництвом блаженного Михаїла Архангела, що стоїть праворуч вiвтаря кадiння, та всiх вибраних Своїх, нехай благоволить Господь благословити цей ладан та прийняти його як солодкi пахощi. Через Христа, Господа нашого. Амiнь.

І окаджує дари так, як це описано в рубриках, говорячи:

Incénsum istud a te benedíctum ascéndat ad te, Dómine: et descéndat super nos misericórdia tua.

Цей ладан, благословенний Тобою, нехай пiднесеться до Тебе, Господи, а на нас нехай зiйде милосердя Твоє.

Потім кадить вівтар зі словами (Пс. 140, 2-4):

Dirigátur, Dómine, orátio mea, sicut incénsum, in conspéctu tuo: elevátio mánuum meárum sacrifícium vespertínum. Pone, Dómine, custódiam ori meo, et óstium circumstántiæ lábiis meis: ut non declínet cor meum in verba malítiæ, ad excusándas excusatiónes in peccátis.

Хай возноситься молитва моя, як кадило, перед Тобою; здіймання рук моїх – як жертва вечірня. Постав, Господи, сторожу до уст моїх і огорожу до дверей губ моїх, щоб не схилилося серце моє до слів лукавства, щоб вигадувати виправдання для гріхів.

Віддаючи кадило диякону, говорить:

Accéndat in nobis Dóminus ignem sui amóris et flammam ætérnæ caritátis. Amen.

Нехай Господь запалить в нас вогонь Своєї приязні та полум’я вiчної любовi. Амiнь.

Потім диякон кадить священика та решту присутніх по порядку.
Миряни встають перед тим, як їх окаждуватимуть, та сідають одразу після цього, якщо на це є час.

В цей час священик омиває руки, говорячи (Пс. 25, 6-12):

Lavábo inter innocéntes manus meas: et circúmdabo altáre tuum. Dómine:
Ut áudiam vocem laudis, et enárrem univérsa mirabília tua.
Dómine, diléxi decórem domus tuæ, et locum habitatiónis glóriæ tuæ.
Ne perdas cum ímpiis, Deus, ánimam meam, et cum viris sánguinum vitam meam:
In quorum mánibus iniquitátes sunt: déxtera eórum repléta est munéribus.
Ego autem in innocéntia mea ingréssus sum: rédime me, et miserére mei.
Pes meus stetit in dirécto: in ecclésiis benedícam te, Dómine.

Glória Patri, et Fílio, et Spirítui Sancto.
Sicut erat in princípio, et nunc, et semper: et in sǽcula sæculórum. Amen.

Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи,
Щоб почути мені голос хвали Твоєї і звістити всі чудеса Твої.
Господи, возлюбив я красу дому Твого і місце обителі слави Твоєї.
Не погуби з нечестивими душу мою і з мужами кровожерними – життя моє,
В руках у яких – беззаконня, правиця їх повна хабарів.
А я в невинності моїй ходив; ізбав мене, Господи, і помилуй мене.
Нога моя стала на правій путі, в зібраннях благословлятиму Тебе, Господи.

Слава Отцю, i Сину, i Святому Духу.
Як було на початку, i нинi, i повсякчас,i на вiки вiчнi. Амiнь.

На Месах за померлих та в період Муки Господньої Gloria Patri пропускається.

Після цього, трохи схилившись перед центром вівтаря та склавши на ньому руки, священик говорить:

Súscipe, sancta Trinitas, hanc oblatiónem, quam tibi offérimus ob memóriam passiónis, resurrectiónis et ascensiónis Iesu Christi Dómini nostri: et in honórem beátæ Maríæ semper Vírginis, et beáti Ioánnis Baptistæ, et sanctórum Apostolórum Petri et Pauli, et istórum, et ómnium Sanctórum: ut illis profíciat ad honórem, nobis autem ad salútem: et illi pro nobis intercédere dignéntur in cælis, quorum memóriam ágimus in terris. Per eúndem Christum Dóminum nostrum. Amen.

Прийми, Свята Трiйце, це приношення, яке ми складаємо Тобi на спомин страждань, воскресiння та вознесiння Iсуса Христа, Господа нашого, та на честь блаженної Приснодiви Марiї, блаженного Йоана Хрестителя, святих апостолiв Петра i Павла, та тих [чиї релiквiї знаходяться в вiвтарi], і всiх Святих: нехай вона буде їм на славу, нам же на спасiння; та нехай благоволять заступитися за нас на небi тi, чию пам’ять ми звершуємо на землi. Через Того ж Христа Господа нашого. Амiнь.

Cвященик цiлує вiвтар, та повертається до вiрних, розводячи та зводячи руки, говорить перші слова голосно, а наступні тихо:

Oráte, fratres: ut meum ac vestrum sacrifícium acceptábile fiat apud Deum Patrem omnipoténtem.

Молiться, брати, щоб моя i ваша жертва стала угодною Богу Отцю Всемогутньому.

На що служителі чи присутні відповідають (або він відповідає сам):

Suscípiat Dóminus sacrifícium de mánibus tuis (vel meis) ad laudem et glóriam nominis sui, ad utilitátem quoque nostram, totiúsque Ecclésiæ suæ sanctæ.

Нехай Господь прийме жертву з твоїх (або моїх) рук на честь i славу свого Iменi, а також для блага нашого i всiєї Його святої Церкви.

Священик тихим голосом відповідає Amen та читає секрету (одну чи декілька).

Секрета – з власних текстів дня

В кінці він гучним голосом промовляє, роблячи предписані жести та схиляючи голову на Gratias agamus:

℣. Per ómnia sǽcula sæculórum.
℞. Amen.
℣. Dóminus vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.
℣. Sursum corda.
℞. Habémus ad Dóminum.
℣. Grátias agamus Dómino Deo nostro.
℞. Dignum et iustum est.

℣. На всі вiки віків.
℞. Амінь.
℣. Господь з вами.
℞. I з духом твоїм.
℣. Угору серця.
℞. Пiдносимо їх до Господа.
℣. Подяку складаймо Господу Богу нашому.
℞. Достойне це i праведне.

Префація – з власних текстів дня
В будні – звичайна:

Vere dignum et justum est, æquum et salutáre, nos tibi semper, et ubíque grátias ágere: Dómine sancte, Pater omnípotens, ætérne Deus: per Christum Dóminum nostrum. Per quem majestátem tuam laudant Angeli, adórant Dominatiónes, tremunt Potestátes. Cæli, cælorúmque Virtútes, ac beáta Séraphim, sócia exsultatióne concélebrant. Cum quibus et nostas voces, ut admítti júbeas, deprecámur, súpplici confessióne dicéntes:

Воiстину, достойне це i праведне, слушне та спасенне, щоб ми завжди та всюди складали подяку Тобi, святий Отче, Всемогутнiй вiчний Боже, через Христа, Господа нашого. Через Нього Твою велич прославляють Ангели, їй поклоняються Господства i благоговiють перед нею Влади. Hебеса й небесні Сили і блаженні Серафими в спільній радості прославляють Тебе. Просимо, з їхнiми голосами сподоби прийняти й нашi, що зi смиренною похвалою взивають:

Миряни стають на коліна перед Sanctus чи по його закінченні.
Першу частину священик говорить зі схиленою головою, а на другій чинить знак хреста, а міністрант тричі б’є в дзвіночок:

Sanctus, Sanctus, Sanctus Dóminus Deus Sábaoth. Pleni sunt cæli et terra glória tua. Hosánna in excélsis.
Benedíctus  qui venit in nómine Dómini. Hosánna in excélsis.

Свят, Свят, Свят Господь Бог Саваот. Повнi небеса i земля слави Твоєї. Осанна во вишнiх.
Благословенний, Хто iде в iм’я Господнє. Осанна во вишнiх.

Скінчивши префацію, священик простягає, трохи розводить і знову зводить руки та, піднявши до неба й одразу опустивши очі, глибоко схиляється над вівтарем і, поклавши на нього руки, тихим голосом каже:

Te igitur, clementíssime Pater, per Iesum Christum, Fílium tuum, Dóminum nostrum, súpplices rogámus ac pétimus, (osculatur altare et, iunctis manibus ante pectus, dicit:) uti accépta hábeas et benedícas, (signat ter super hostiam et calicem simul, dicens:) hæc dona, hæc múnera, hæc sancta sacrifícia illibáta, (extensis manibus prosequitur:) in primis, quæ tibi offérimus pro Ecclésia tua sancta cathólica: quam pacificáre, custodíre, adunáre et régere dignéris toto orbe terrárum: una cum fámulo tuo Papa nostro N. et Antístite nostro N. et ómnibus orthodóxis, atque cathólicæ et apostólicae fídei cultóribus.

Тебе, отже, Всеблагий Отче, смиренно благаємо і просимо, через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, (цілує вівтар та, склавши руки, мовить:) щоб Ти прийняв (тричі чинить хресне знамення над хлібом і чашею, промовляючи:) і благословив ці дари, ці приношення, цю святу непорочну жертву. (Розвівши руки, священик говорить:) Приносимо їх Тобі насамперед за Твою святу вселенську Церкву. Благоволи обдарувати її миром, охороняти, єднати і керувати нею по всій землі разом із Твоїм слугою нашим Папою H. і нашим єпископом Н., а також з усіма правовірними та сповідниками католицької й апостольської віри.

Спомин живих

Meménto, Dómine, famulórum famularúmque tuarum N. et N. (iungit manus, orat aliquantulum pro quibus orare intendit: deinde manibus extensis prosequitur:) et ómnium circumstántium, quorum tibi fides cógnita est et nota devótio, pro quibus tibi offérimus: vel qui tibi ófferunt hoc sacrifícium laudis, pro se suísque ómnibus: pro redemptióne animárum suárum, pro spe salútis et incolumitátis suæ: tibíque reddunt vota sua ætérno Deo, vivo et vero.

Пам’ятай, Господи, про Твоїх слуг і слугинь H. i H. (зводить руки та трохи молиться за кого має намір; після цього з розведеними руками продовжує:) і про всіх тут присутніх, віра котрих Тобі відома та відданість знана, за яких ми приносимо Тобі цю жертву прославлення, або котрі самі її приносять, за себе і всіх своїх близьких, заради відкуплення своїх душ, заради надії на спасіння та свій порятунок і возносять свої молитви до Тебе, Бога вічного, живого й істинного.

Наступні дві молитви мають особливу форму на деякі свята, що відмічено в текстах дня:

Communicántes, et memóriam venerántes, in primis gloriósæ semper Vírginis Maríæ, Genetrícis Dei et Dómini nostri Iesu Christi: sed et beati Ioseph, eiusdem Virginis Sponsi, et beatórum Apostolórum ac Mártyrum tuórum, Petri et Pauli, Andréæ, Iacóbi, Ioánnis, Thomæ, Iacóbi, Philíppi, Bartholomǽi, Matthǽi, Simónis et Thaddǽi: Lini, Cleti, Cleméntis, Xysti, Cornélii, Cypriáni, Lauréntii, Chrysógoni, Ioánnis et Pauli, Cosmæ et Damiáni: et ómnium Sanctórum tuórum; quorum méritis precibúsque concédas, ut in ómnibus protectiónis tuæ muniámur auxílio (Iungit manus). Per eúndem Christum Dóminum nostrum. Amen.

Перебуваючи з ними в сопричасті, ми з пошаною споминаємо передусім преславну завжди Діву Марію, Матір Бога і нашого Господа Ісуса Христа, а також святого Йосифа, Обручника Пресвятої Діви, і Твоїх святих Апостолів та Мучеників: Петра і Павла, Андрія Якова, Йоана, Тому, Якова, Филипа, Вартоломея, Матея, Симона і Тадея, Ліна, Клета, Климента, Сикста, Корнелія, Кипріана, Лаврентія, Хризогона, Йоана і Павла, Косьму і Дам’яна і всіх Твоїх Святих. Задля їхніх заслуг і молитов вчини, щоб ми в усьому зазнавали допомоги Твого покровительства (Зводить руки). Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Простягнувши руки над дарами, говорить, в той час як міністрант б’є в дзвіночок:

Hanc igitur oblatiónem servitútis nostræ, sed et cunctae famíliæ tuæ, quǽsumus, Dómine, ut placátus accípias: diésque nostros in tua pace dispónas, atque ab ætérna damnatióne nos éripi, et in electórum tuórum iúbeas grege numerári (Iungit manus). Per Christum Dóminum nostrum. Amen.

Quam oblatiónem tu, Deus, in ómnibus, quǽsumus (signat ter super oblata), benedíctam, adscríptam, ratam, rationábilem, acceptabilémque fácere dignéris (signat semel super hostiam): ut nobis Corpus (et semel super calicem), et Sanguis fiat dilectíssimi Fílii tui (iungit manus), Dómini nostri Iesu Christi.

Отож, просимо Тебе, Господи: прийми милостиво цю жертву служіння нашого і всієї Твоєї родини; дні ж наші облаштуй в Твоїм мирі, порятуй нас від вічної загибелі та зволь залічити до спільноти Твоїх вибраних (Зводить руки). Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Просимо Тебе, Боже: вчини ці принесені дари в усьому благословенними, предписаними, затвердженими, досконалими та угодними Тобі, щоб вони стали для нас Тілом і Кров’ю Твого возлюбленого Сина, Господа нашого Ісуса Христа.

Qui prídie quam paterétur (accipit hostiam), accépit panem in sanctas ac venerábiles manus suas (elevat oculos ad cælum), et elevátis óculis in cælum ad te Deum Patrem suum omnipoténtem (caput inclinat), tibi grátias agens (signat super hostiam), benedíxit, fregit, dedítque discípulis suis, dicens:
Accípite, et manducáte ex hoc omnes.

Котрий напередодні своїх страждань (бере хліб) взяв хліб у свої святі й достойні руки (підводить очі), підвів очі до неба, до Тебе, свого Всемогутнього Бога Отця (схиляє голову) і, склавши Тобі подяку, благословив, розламав і дав своїм учням, кажучи:
Берiть i їжте з цього всi
,

Тримаючи гостію обома руками, вказівним та великим пальцями, тихим голосом виразно й уважно вимовляє слова освячення:

HOC EST ENIM CORPUS MEUM

ЦЕ БО Є ТIЛО МОЄ

Промовивши ці слова, одразу вшановує освячену Гостію колінопреклонінням, потім підіймається, показує її народу, кладе на корпорал та знову вшановує, преклонивши коліно. З цього часу й до омиття пальців він не роз’єднує великі й вказівні пальці, крім як для того, щоб взяти Гостію.
Миряни в цей час схиляють голову при колінопреклоніннях священика та адорують Гостію під час її піднесення. При кожному з колінопреклонінь та при піднесенні Гостії звучить дзвоник.
Відкривши чашу, священик говорить:

Símili modo postquam cenátum est (ambabus manibus accipit calicem), accípiens et hunc præclárum cálicem in sanctas ac venerábiles manus suas item (caput inclinat): tibi grátias agens (sinistra tenens calicem, dextera signat super eum), benedixit, dedítque discípulis suis, dicens:
Accípite, et bíbite ex eo omnes.

Так само після вечері (бере чашу обома руками): взяв цю преславну чашу в свої святі й достойні руки (схиляє голову), знову склавши Тобі подяку (лівицею тримає чашею, а правицею чинить над нею знак хреста), благословив і подав своїм учням, кажучи:
Берiть i пийте з неї всi

Промовляє слова освячення над чашею уважно й плавно, тримаючи її трохи припіднятою:

HIC EST ENIM CALIX SANGUINIS MEI, NOVI ET AETERNI TESTAMENTI:
MYSTERIUM FIDEI:
QUI PRO VOBIS ET PRO MULTIS EFFUNDETUR IN REMISSIONEM PECCATORUM.

ЦЕ БО Є ЧАША КРОВI МОЄЇ, НОВОГО I ВIЧНОГО ЗАВIТУ:
ТАЙНА ВIРИ:
КОТРА ЗА ВАС I ЗА БАГАТЬОХ БУДЕ ПРОЛИТА НА ВIДПУЩЕННЯ ГРIХIВ

Ставить Чашу на корпорал, промовляючи тихим голосом:

Hæc quotiescúmque fecéritis, in mei memóriam faciétis.

Кожного разу, як робитимете це, на Мiй спомин робитимете.

Вшановує Чашу поклонінням, встає, показує людям, ставить, накриває та знову вшановує, схиливши коліно.
Миряни в цей час схиляють голову при колінопреклоніннях священика та адорують Чашу Крові Господньої під час її піднесення. При кожному з колінопреклонінь та при піднесенні Чашу звучить дзвоник.
Потім, розвівши руки, священик говорить:

Unde et mémores, Dómine, nos servi tui, sed et plebs tua sancta, eiúsdem Christi Fílii tui, Dómini nostri, tam beátæ passiónis, nec non et ab ínferis resurrectiónis, sed et in cælos gloriósæ ascensiónis: offérimus præcláræ maiestáti tuæ de tuis donis ac datis (iungit manus, et signat ter super hostiam et calicem simul, dicens) hóstiampuram, hóstiam sanctam, hóstiam immaculátam (signat semel super hostiam, dicens) Panem sanctum vitæ ætérnæ (et semel super calicem, dicens) et Cálicem salútis perpétuæ.

Тому, Господи, ми, Твої слуги і Твій святий народ, споминаючи як блаженні страсті Христа, Сина Твого, Господа нашого, так і Його воскресіння з відхлані та на небеса преславне вознесіння, приносимо Твоїй найдостойнішій величі з отриманих від Тебе дарів (зводить руки та тричі робить знак хреста над Гостією й Чашею водночас) Жертву чисту, Жертву святу, Жертву непорочну: (осіняє хрестом Гостію) святий Хліб вічного життя (осіняє хрестом Чашу) та Чашу віковічного спасіння.

Продовжує з розведеними руками:

Supra quæ propítio ac seréno vultu respícere dignéris: et accépta habére, sicúti accépta habére dignátus es múnera púeri tui iusti Abel, et sacrifícium Patriárchæ nostri Abrahæ: et quod tibi óbtulit summus sacérdos tuus Melchísedech, sanctum sacrifícium, immaculátam hóstiam.

Зверни на Неї Свій милостивий і ясний погляд та прийми Її, як Ти прийняв приношення Свого слуги, праведного Авеля, жертву нашого патріарха Авраама і те святе приношення, ту непорочну жертву, яку приніс Тобі Твій верховний священик Мелхіседек.

Глибоко схилившись та звівши руки на вівтарі, говорить:

Súpplices te rogámus, omnípotens Deus: iube hæc perférri per manus sancti Angeli tui in sublíme altáre tuum, in conspéctu divínæ maiestátis tuæ: ut, quotquot osculatur altare, ex hac altáris participatióne sacrosánctum Fílii tui (iungit manus, et signat semel super hostiam, et semel super calicem) Corpus et Sánguinem sumpsérimus (seipsum signat, dicens), omni benedictióne cælésti et grátia repleámur (Iungit manus). Per eúndem Christum Dóminum nostrum. Amen.

Смиренно благаємо Тебе, Всемогутній Боже: нехай ця жертва руками Твого святого Ангела буде занесена на вишній Твій престол, перед обличчя Твоєї Божої величі, щоб ми, приймаючи з цього вівтаря Пресвяті (зводить руки та осіняє хрестом по черзі Гостію та Чашу) Тіло й Кров Твого Сина, (робить знак хреста на собі) сповнилися всяким небесним благословенням і благодаттю (складає руки). Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Спомин померлих

Meménto étiam, Dómine, famulórum famularúmque tuárum N. et N., qui nos præcessérunt cum signo fídei, et dórmiunt in somno pacis.

Пам’ятай також, Господи, про своїх слуг і слугинь H. i H., котрі перед нами відійшли зі знаком віри і покояться у сні миру.

Зводить руки, молиться недовгий час за померлих, за яких має намір, та, розвівши руки, продовжує:

Ipsis, Dómine, et ómnibus in Christo quiescéntibus, locum refrigérii, lucis et pacis, ut indúlgeas, deprecámur (Iungit manus, et caput inclinat, dicens) Per eúndem Christum Dóminum nostrum. Amen.

Благаємо Тебе: приведи їх та всіх, хто почиває у Христі, до місця прохолоди, світла та миру (складає руки). Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Правицею б’є себе в груди й дещо піднесеним голосом говорить:

Nobis quoque peccatóribus (extensis manibus ut prius, secrete prosequitur) fámulis tuis, de multitúdine miseratiónum tuárum sperántibus, partem áliquam et societátem donáre dignéris, cum tuis sanctis Apóstolis et Martýribus: cum Ioánne, Stéphano, Matthía, Bárnaba, Ignátio, Alexándro, Marcellíno, Petro, Felicitáte, Perpétua, Agatha, Lúcia, Agnéte, Cæcília, Anastásia, et ómnibus Sanctis tuis: intra quorum nos consórtium, non æstimátor mériti, sed véniæ, quǽsumus, largítor admítte (Iungit manus). Per Christum Dóminum nostrum.

Per quem hæc ómnia, Dómine, semper bona creas (signat ter super hostiam et calicem simul, dicens), sanctíficas, vivíficas, benedícis et præstas nobis.

Також і нам, грішним (розпростерши руки, продовжує тихо) слугам Твоїм,
котрі уповають на Твоє велике милосердя, благоволи дарувати участь у спільноті з Твоїми святими Апостолами та Мучениками: Йоаном Хрестителем, Стефаном, Матієм, Варнавою, Ігнатієм, Олександром, Марцеліном, Петром, Феліцитою, Перпетуєю, Агатою, Люцією, Агнесою, Цецилією, Анастасією і всіма Твоїми Святими; допусти нас до їхнього сонму: просимо Тебе не як Того, хто оцінює заслуги, але як Того, хто щедро дарує милість
(складає руки). Через Христа, Господа нашого,

Через Котрого, Ти, Господи, всі ці блага завжди твориш (тричі осіняє хрестом Гостію й Чашу разом), освячуєш, животвориш, благословляєш і даєш нам.

Відкриває Чашу, преклоняє коліно, встає, бере Гостію вказівним та великим пальцем правиці та, тримаючи Чашу в лівиці, тричі робить над нею знак хреста Гостією від вінця до вінця, тихо говорячи:

Per ipsum, et cum ipso, et in ipso (cum ipsa hostia signat bis inter se et calicem, dicens) est tibi Deo Patri omnipoténti, in unitáte Spíritus Sancti (elevans parum calicem cum hostia, dicit) omnis honor, et glória.

Через Нього, i з Ним, i в Ньому (двічі чинить знак хреста Гостією між собою та Чашею, говорячи), Тобi, Боже Отче Всемогутнiй, в єдностi Святого Духа (припідіймає Чашу з Гостією, говорячи) всяка честь i слава.

При піднятті Чаші й Гостії звучить дзвоник.
Поклавши Гостію й накривши Чашу, священик преклоняє коліно, встає та голосно вимовляє:

Per ómnia sǽcula saeculórum.
℞. Amen.

На всі віки віків.
℞. Амінь.

Священик зводить руки.
Миряни встають.

Orémus: Præcéptis salutáribus móniti, et divína institutióne formáti, audémus dícere:

Молiмося: Спасенними заповiдями навченi i божественною настановою натхненi, осмiлюємося взивати:

Cвященик розводить руки.
Мирянам не потрібно імітувати його жест. Текст молитви зазвичай читає лише священик, миряни відповідають йому останньою фразою:

Pater noster, qui es in cælis: Sanctificétur nomen tuum: Advéniat regnum tuum: Fiat volúntas tua, sicut in cælo, et in terra. Panem nostrum cotidiánum da nobis hódie. Et dimítte nobis débita nostra, sicut et nos dimíttimus debitóribus nostris. Et ne nos indúcas in tentatiónem.
℞. Sed líbera nos a malo.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться iм’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небi, так i на землi. Хлiб наш насущний дай нам сьогоднi i прости нам провини нашi, як i ми прощаємо винуватцям нашим. I не введи нас у спокусу,
℞. Aле визволи нас вiд лукавого.

Священик тихо говорить:

Amen.

Амінь.

Потім правицею бере патену між вказівним та середнім пальцями та, тримаючи її вертикально на вівтарі, тихо говорить:

Líbera nos, quǽsumus Dómine, ab ómnibus malis, prætéritis, præséntibus et futúris: et intercedénte beáta et gloriósa semper Vírgine Dei Genetríce María, cum beátis Apóstolis tuis Petro et Paulo, atque Andréa, et ómnibus Sanctis (signat se cum patena a fronte ad pectus), da propítius pacem in diébus nostris (patenam osculatur): ut, ope misericórdiæ tuæ adiúti, et a peccáto simus semper líberi et ab omni perturbatióne secúri.

Визволи нас, просимо, Господи, вiд усякого зла: минулого, теперiшнього та майбутнього, i за заступництвом блаженної та славної Приснодiви Богородицi Марiї, святих апостолiв Твоїх Петра i Павла, а також Андрiя, i всiх святих (патеною осіняє себе хрестом), обдаруй милостиво нашi днi миром (цілує патену), щоб з допомогою Твого милосердя ми завжди були вiльнi вiд грiха та безпечнi вiд усякого сум’яття.

Кладе патену під Гостію, відкриває Чашу, преклоняє коліно, встає, бере Гостію та, тримаючи Її обома руками над Чашею, ламає посередині, говорячи:

Per eúndem Dóminum nostrum Iesum Christum, Fílium tuum.

Через того ж Господа нашого Iсуса Христа, Сина Твого,

І кладе на патену половину, яку тримає в правиці. Потому від частини, яка лишається в лівиці, відламує частину, говорячи:

Qui tecum vivit et regnat in unitáte Spíritus Sancti Deus.

Котрий з Тобою живе й царює в єдностi Святого Духа Бог.

Частину, яка лишилася в лівиці, долучає до половини на патені, а невелику частину тримає в правиці над Чашею, яку підтримує лівицею та гучним голосом промовляє:

Per ómnia sǽcula sæculórum.
℞. Amen.

На всi вiки вiкiв.
℞. Амiнь.

Тою ж частинкою тричі робить знак хреста над Чашею, промовляючи:

Pax Dómini sit semper vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.

Мир Господній нехай завжди буде з вами.
℞. I з духом твоїм.

І опускає частинку Гостії в Чашу, тихо говорячи:

Hæc commíxtio, et consecrátio Córporis et Sánguinis Dómini nostri Iesu Christi, fiat accipiéntibus nobis in vitam ætérnam. Amen.

Це з’єднання i освячення Тiла i Кровi Господа нашого Iсуса Христа нехай буде нам, приймаючим, на життя вічне. Амінь.

Відкриває Чашу, преклоняє коліно, встає та, схилившись над Таїнством зі зведеними руками та тричі б’ючи себе в груди, говорить середнім голосом наступні слова.
Миряни при цьому (або при співі цих слів) стають на коліна та теж б’ють себе в груди на кожному з закликів.

Agnus Dei, qui tollis peccáta mundi: miserére nobis.
Agnus Dei, qui tollis peccáta mundi: miserére nobis.
Agnus Dei, qui tollis peccáta mundi: dona nobis pacem.

Агнче Божий, що береш грiхи свiту, помилуй нас.
Агнче Божий, що береш грiхи свiту, помилуй нас.
Агнче Божий, що береш грiхи свiту, даруй нам мир.

На Месах за померлих замість miserére nobis (помилуй нас) говориться dona eis réquiem (даруй їм спочивання), а до третього заклику додається sempitérnam (вічне). Також не говориться наступна молитва і не передається знак миру.

Після цього, звівши руки на вівтарі та схилившись, тихо говорить наступні молитви:

Dómine Iesu Christe, qui dixísti Apóstolis tuis: Pacem relínquo vobis, pacem meam do vobis: ne respícias peccáta mea, sed fidem Ecclésiæ tuæ; eámque secúndum voluntátem tuam pacificáre et coadunáre dignéris: Qui vivis et regnas Deus per ómnia sǽcula sæculórum. Amen.

Господи Ісусе Христе, Ти сказав своїм Апостолам: “Мир залишаю вам, мир мій даю вам”: не зважай на мої гріхи, але на віру своєї Церкви і, згідно з Твоєю волею, обдаруй її миром та єдністю, Котрий живеш і царюєш на віки вічні. Амінь.

Якщо передається знак миру, священик цілує вівтар та, передаює мир диякону, той передає піддиякону, і так далі за старшинством. При цьому між тим, хто передає та тим, хто приймає, відбувається наступний діалог:

Pax tecum.
℞. Et cum spíritu tuo.

Мир з тобою.
℞. І з духом твоїм.

Dómine Iesu Christe, Fili Dei vivi, qui ex voluntáte Patris, cooperánte Spíritu Sancto, per mortem tuam mundum vivificásti: líbera me per hoc sacrosánctum Corpus et Sánguinem tuum ab ómnibus iniquitátibus meis et univérsis malis: et fac me tuis semper inhærére mandátis, et a te numquam separári permíttas: Qui cum eódem Deo Patre et Spíritu Sancto vivis et regnas Deus in sǽcula sæculórum. Amen.

Percéptio Córporis tui, Dómine Iesu Christe, quod ego indígnus súmere præsúmo, non mihi provéniat in iudícium et condemnatiónem: sed pro tua pietáte prosit mihi ad tutaméntum mentis et córporis, et ad medélam percipiéndam: Qui vivis et regnas cum Deo Patre in unitáte Spíritus Sancti Deus, per ómnia sǽcula sæculórum. Amen.

Господи Iсусе Христе, Сину Бога живого, Ти з волi Отця за спiвучастю Святого Духа Своєю Смертю оживив світ: визволи мене цим Пресвятим Тiлом i Кров’ю Твоєю вiд усього мого беззаконня й вiд усякого зла. Вчини також, щоб я завжди виконував Твої заповiдi та не дозволь менi нiколи вiдлучитися вiд Тебе. Котрий з тим же Богом Отцем i Святим Духом живеш i царюєш, Бог на всi вiки вiкiв. Амiнь.

Hехай Причастя Тiла Твого, Господи Iсусе Христе, яке я негiдний збираюся прийняти, не накличе на мене суд та осудження, але завдяки Твоєму милосердю охороняє мене та лiкує мою душу й тiло. Котрий живеш i царюєш з Богом Отцем в єдностi Святого Духа, Бог на всi вiки вiкiв. Амiнь.

Преклоняє коліно, підіймається й говорить:

Panem cæléstem accipiam, et nomen Dómini invocábo.

Хлiб небесний прийму та iм’я Господнє призову.

Потім, трохи схилившись, бере обидві частини Гостії між великим та вказівним пальцями лівиці та тримає патену між тим же вказівким та середнім пальцями, правицею тричі б’ючи себе в груди, трохи голосніше вимовляє перші слова, з благочестям та смиренням:

Dómine, non sum dignus (et secrete prosequitur) ut intres sub tectum meum: sed tantum dic verbo, et sanábitur ánima mea.

Господи, я не достойний (і тихим голосом продовжує), щоб Ти прийшов до мене, але скажи лише слово, i одужає душа моя.

При цьому звучить дзвоник.
Потім бере Гостію в правицю й, роблячи Нею знак хреста на собі (тримаючи Її над патеною), говорить:

Corpus Dómini nostri Iesu Christi custódiat ánimam meam in vitam ætérnam. Amen.

Тiло Господа нашого Iсуса Христа нехай береже душу мою на вiчне життя. Амінь.

І, схилившись, з пошаною споживає обидві частини Гостії. Після цього кладе патену на корпорал та, випроставшись, зводить руки та перебуває деякий час в тиші та спогляданні Найсвятішого Таїнства. Потім відкриває Чашу, преклоняє коліно, збирає частинки Гостії з корпоралу патеною в Чашу, в цей час говорячи (Пс. 115, 3-4 та 17, 4):

Quid retríbuam Dómino pro ómnibus quæ retríbuit mihi? Cálicem salutáris accípiam, et nomen Dómini invocábo. Laudans invocábo Dóminum, et ab inimícis meis salvus ero.

Що воздам Господеві за все, що Він дав мені? Чашу спасіння прийму, і Ім’я Господнє призову. Хвалячи, призову Господа і від ворогів моїх спасуся.

Бере Чашу в правицю та робить Нею знак хреста на собі, говорячи:

Sanguis Dómini nostri Iesu Christi custódiat ánimam meam in vitam ætérnam. Amen.

Кров Господа нашого Iсуса Христа нехай береже душу мою на вiчне життя. Амiнь.

Та, тримаючи лівицею патену під Чашею, з пошаною споживає всю Кров з частинкою. Після цього, якщо є причасники, причащає їх.

Там, де є такий звичай, читається сповідь:

Confíteor Deo omnipoténti, beátæ Maríæ semper Vírgini, beáto Michaéli Archángelo, beáto Ioánni Baptístæ, sanctis Apóstolis Petro et Paulo, ómnibus Sanctis, et tibi, pater: quia peccávi nimis cogitatióne, verbo et opere: (percutit sibi pectus ter, dicens:) mea culpa, mea culpa, mea máxima culpa. Ideo precor beátam Maríam semper Vírginem, beátum Michaélem Archángelum, beátum Ioánnem Baptístam, sanctos Apóstolos Petrum et Paulum, omnes Sanctos, et te, pater, orare pro me ad Dóminum, Deum nostrum.

Cповiдаюся Богу Всемогутньому, блаженнiй завжди Дiвi Марiї, блаженному Михаїлу Архангелу, блаженному Йоану Хрестителю, святим апостолам Петру й Павлу, всiм святим i тобi, отче, що дуже згрiшив я думкою, словом i вчинком: (б’ючи себе в груди:) моя провина, моя провина, моя дуже велика провина.Тому благаю блаженну завжди Дiву Марiю, блаженного Михаїла Архангела, блаженного Йоана Хрестителя, святих апостолiв Петра i Павла, всiх святих i тебе, отче, молитися за мене до Господа Бога нашого.

Священик читає відпущення, стоячи впівоберта, аби не повертатися спиною до Христа:

Misereátur vestri omnípotens Deus, et, dimíssis peccátis vestris, perdúcat vos ad vitam ætérnam.

℞. Amen.

Indulgéntiam, absolutiónem et remissiónem peccatórum nostrórum tríbuat nobis omnípotens et miséricors Dóminus.

℞. Amen.

Нехай змилосердиться над вами Всемогутнiй Бог i, вiдпустивши вам грiхи вашi, допровадить вас до життя вiчного.

℞. Амiнь.

Прощення, розрiшення й вiдпущення грiхiв наших нехай подасть нам всемогутнiй i милосердний Господь.

℞. Амiнь.

Священик преклоняє коліно, встає, бере одну маленьку Гостію, обертається до народу, тримаючи Її над циборієм чи патеною, й говорить:

Ecce Agnus Dei: ecce qui tollit peccáta mundi.

Ось Агнець Божий, ось Той, Хто бере грiхи свiту.

Всі відповідають йому тричі, при цьому кожного разу б’ючи себе в груди:

Dómine, non sum dignus, ut intres sub tectum meum: sed tantum dic verbo, et sanábitur ánima mea.

Господи, я не достойний, щоб Ти прийшов до мене, але скажи лише слово, i одужає душа моя.

Миряни, готові до Причастя, підходять та стають на коліна вздовж вівтарної перегородки чи, якщо її немає, на приготовані клянчики. Священик чи диякон підходить до кожного та, благословляючи його Гостією, говорить:

Corpus Dómini nostri Jesu Сhristi сustódiat ánimam tuam in vitam ætérnam. Amen.

Тiло Господа нашого Iсуса Христа нахай збереже тебе на життя вiчне. Амiнь.

Причасник на це нічого не відповідає. Священик подає Гостію йому в вуста. Причастившись, кожен повертається на своє місце та лишається навколішки, поки не скінчиться причастя та не буде зачинено дарохранительницю. В цей час може співатися антифон на причастя.

Після причастя мирян священик повертається до вівтаря, ховає Гостії, які лишилися, в дарохранительницю та тихо говорить:

Quod ore súmpsimus, Dómine, pura mente capiámus: et de munere temporáli fiat nobis remédium sempitérnum.

Те, що ми спожили вустами, Господи, нехай сприймемо чистим розумом, i тимчасовий дар нехай стане нам зціленням вічним.

В цей час він подає чашу (чи циборій) служителю, який вливає в неї трохи вина для очищення, та продовжує:

Corpus tuum, Dómine, quod sumpsi, et Sanguis, quem potávi, adhǽreat viscéribus meis: et præsta; ut in me non remáneat scélerum mácula, quem pura et sancta refecérunt sacraménta: Qui vivis et regnas in sǽcula sæculórum. Amen.

Тiло Твоє, Господи, Яке я спожив, i Кров, Що випив, нехай поєднається з моїм нутром, i прошу, щоб плями грiха не лишилося на менi, вiдновленому чистим i святим Таїнством. Який живеш i царюєш на вiки вiчнi. Амiнь

Омиває вином та водою пальці над чашею й витирає їх, після чого випиває воду й вино з чаші, витирає вуста й чашу, яку, склавши корпорал, накриває й поміщає на вівтарі. В цей час служителі переносять месал.
Звівши руки, священик читає текст співу на Причастя.

Спів на Причастя – з власних текстів дня

Після цього він йде до центру вівтаря, цілує його й обертається до народу, говорячи наступне.
Миряни встають.

℣. Dóminus vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.
℣. Orémus

℣. Господь з вами.
℞. I з духом твоїм.
℣. Молімося

Молитва після Причастя – з власних текстів дня

℞. Amen.
℣. Dóminus vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.
℣. Ite, Missa est.
℞. Deo grátias.

℞. Амінь.
℣. Господь з вами.
℞. I з духом твоїм.
℣. Iдiть, жертва звершена.
℞. Богу подяка.

Від Пасхальної Вігілії до наступної субботи до останніх двох реплік додається подвійне allelúja.
Якщо після Меси звершується інше літургійне богослужіння чи процесія, замість Ite, Missa est говориться Benedicámus Dómino (Благословім Господа).
На Месах за померлих дві останні репліки заміняються на:

℣. Requiescant in pace.
℞. Amen.

℣. Нехай спочивають у мирі.
℞. Амінь.

Тоді целебрант схиляється над вівтарем зі зведеними на ньому руками й тихо говорить:

Pláceat tibi, sancta Trínitas, obséquium servitútis meæ: et præsta; ut sacrifícium, quod óculis tuæ maiestátis indígnus óbtuli, tibi sit acceptábile, mihíque et ómnibus, pro quibus illud óbtuli, sit, te miseránte, propitiábile. Per Christum Dóminum nostrum. Amen.

Нехай буде приємна Тобi, Свята Трiйце, покiрнiсть мого служiння, i прошу, щоб жертва, яку я, негiдний, принiс перед очi Твоєї Величностi, була для Тебе прийнятна, а менi та всiм, за кого я її приносив, заради Твоєї милостi вона була на примирення з Тобою. Через Христа, Господа нашого. Амiнь.

Після цього він цілує вівтар та, піднісши очі, розвівши, простягнувши та звівши руки, та схиливши голову перед хрестом, дає благословення.
Миряни приймають його навколішки та одразу встають.

Benedícat vos omnípotens Deus,
(et versus ad populum, benedicens, prosequitur)
Pater, et Fílius, et Spíritus Sanctus.
℞. Amen.

Нехай благословить вас Бог Всемогутнiй (і, обернувшись до людей, благословляє), Отець, i Син, i Святий Дух.
℞. Амiнь.

На понтифікальних Месах целебрант благословляє тричі.
Коли замість Ite, Missa est говориться Benedicámus Dómino чи Requiescant in pace, благословення не дається, а одразу після Pláceat та поцілунку вівтаря целебрант читає Євангеліє від св. Йоана, коли воно читається.

Після цього священик зі сторони Євангелія (ліворуч від центру вівтаря) говорить зі зведеними руками:

℣. Dóminus vobíscum.
℞. Et cum spíritu tuo.

℣. Господь з вами.
℞. I з духом твоїм.

І, роблячи знак хреста на книзі чи вівтарі, чолі, вустах і грудях, говорить:

Initium sancti Evangélii secúndum Ioánnem (Vel si aliud Evangelium legendum sit: Sequéntia sancti Evangélii etc.)
℞. Glória tibi, Dómine.

Початок Євангелiя вiд Йоана (чи, коли читається інше Євангеліє, відповідний заголовок).
℞. Слава Тобі, Господи.

Зі зведеними руками продовжує (Йн. 1, 1-14):

In princípio erat Verbum, et Verbum erat apud Deum, et Deus erat Verbum. Hoc erat in princípio apud Deum. Omnia per ipsum facta sunt: et sine ipso factum est nihil, quod factum est: in ipso vita erat, et vita erat lux hóminum: et lux in ténebris lucet, et ténebræ eam non comprehendérunt. Fuit homo missus a Deo, cui nomen erat Ioánnes. Hic venit in testimónium, ut testimónium perhibéret de lúmine, ut omnes créderent per illum. Non erat ille lux, sed ut testimónium perhibéret de lúmine. Erat lux vera, quæ illúminat omnem hóminem veniéntem in hunc mundum. In mundo erat, et mundus per ipsum factus est, et mundus eum non cognóvit. In própria venit, et sui eum non recepérunt. Quotquot autem recepérunt eum, dedit eis potestátem fílios Dei fíeri, his, qui credunt in nómine eius: qui non ex sanguínibus, neque ex voluntáte carnis, neque ex voluntáte viri, sed ex Deo nati sunt. (Genuflectit dicens:) Et Verbum caro factum est, (et surgens prosequitur:) et habitávit in nobis: et vídimus glóriam eius, glóriam quasi Unigéniti a Patre, plenum grátiæ et veritatis.
℞. Deo gratias.

Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. З Богом було воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому було життя, і життя було – світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява. Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому – Йоан. Прийшов він свідком – свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували. Не був він світло – був лише, щоб свідчити світло. Справжнє то було світло – те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. Було у світі, і світ ним виник -і світ не впізнав його. Прийшло до своїх, – а свої його не прийняли. Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Божими стати, які а ім’я його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише – від Бога народилися. (На наступних словах преклоняємо коліно:) І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.
℞. Богу подяка.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s